Андрей Гуляшки - Контррозвідка

• Название: Контррозвідка
• Автор: Андрей Гуляшки
• Издательство: Видавництво ЦК ЛКСМУ «Молодь»
• Жанр: Детектив
• Год: 1986

---

— Навіщо? — здивовано спитав бай Гроздан.

— Зараз це найважливіше,— відповів Авакум.

Бай Гроздан помовчав, нахилився до гостя і тихенько спитав:

— Невже вчителя повісять?

— Це не моя справа,— знизав плечима Авакум. Сонце проглянуло крізь білі завіски. Велика чорна муха знялася з вікна і, мов літак, задзижчала над тарілкою з медом.

— Це моє доручення ти повинен виконувати таємно, хитро і так тихо, як кріт,— попередив Авакум. Він покуштував меду і ковтнув ганусівки.— Намагайся, щоб ніхто ні про що не здогадався, і щоб нікому не впадало в око.

Глянувши на годинник, він підвівся.

— Побачимось під час обіду у бая Марка. Якщо ти довідаєшся про щось важливе для мене, замовиш пляшку лимонаду і наллєш мені. Це буде наш пароль. Запам'ятав?

Бай Гроздан кивнув і, розгладивши вуса, широко всміхнувся.

Попрощавшись з головою кооперативу, Авакум пішов до Ілязового будинку.

Старшина Георгій недовірливо оглянув його з ніг до голови і не дозволив переступити порога, поки на власні вуха не почув розпорядження майора.

Авакум увійшов у похмурий кам'яний передпокій і раптом відчув, що серце його калатає, наче він пробіг сто метрів. «Що за дурна слабість?» — подумав він і нахмурився.

Приміщення, збудоване з сірого граніту, холодне й темне, нагадувало середньовічну тюремну камеру. Для повної ілюзії тут бракувало тільки важких залізних кайданів, жаровні й гаків для катувань.

У будинку було три кімнати, розташовані симетрично одна проти одної. Масивні дубові двері оббиті великими кованими цвяхами в кілька рядів. У кімнаті ліворуч, перетвореній на склад, геологи тримали прилади й інструменти, креслення і гроші для господарських потреб. Саме ця кімната стала об'єктом пограбування, здійсненого вночі проти двадцять третього серпня. Розбиту шибку було відновлено, спиляний прут замінено новим, товстішим, а до вікна припасовано подвійні віконниці, які замикалися зсередини великим замком.

Начальник військово-геологічного пункту, майор Інджов, зустрів раннього гостя підкреслено холодно. Поки він читав посвідчення про відрядження, видане Інститутом археології Академії наук, Авакум кинув швидкий погляд на його обличчя і подумав: «Сумний випадок. Цей чоловік хворіє на виразку шлунка — на столі лежить пачка з питною содою. Обличчя в нього сухе і бліде, зіниці надмірно розширені. Він не спав уночі — очі його стомлені й трохи засмучені. Чекав підвищення — це видно по нових погонах на приношеному кітелі, а заробив покарання — партійне і службове: одну зірочку знято з погона, і на її місці залишився слід».

Начальник прочитав посвідчення про відрядження, підвів голову і, мовчки повернувши його Авакумові, сухо спитав:

— Що вам треба від мене?

— Нічого особливого,— відповів Авакум.— Я просто прийшов відрекомендуватись вам.

Обидва помовчали. Було холодно, повітря здавалося синюватим від тютюнового диму.

— Наша робота має багато спільного,— сказав Авакум — Як ви вважаєте?

— Не думаю,— відповів начальник.

— Чому? — здивувався Авакум.— Ось ви, наприклад, ходите по горах, вивчаєте місцевість. Те саме роблю і я — ходжу по горах і розглядаю місцевість..

— Це тільки зовнішній збіг,— зазначив начальник. Авакум посміхнувся.

— І все-таки збіг, правда ж? Начальник не відповів.

— Я хочу встановити, звичайно, з приблизною точністю, північні координати Момчиловського царства. Повинен вивчити місцевість на південь і південний схід від Карабаїру і пошукати в цих місцях слідів цього царства.

— Пошукайте,— відповів начальник.

— А ви не пригадуєте нічого такого, що могло б придатися мені? Ви вже вивчили чимало секторів цієї місцевості.

— Я не помітив нічого, що могло б зацікавити вас.

— Це вже важливо! — зрадів Авакум.— Якщо ви — троє спеціалістів — нічого не помітили, отже, і я нічого не помічу, тим більше що я один.

— Це ваша справа,— сказав начальник.

— Справді,— погодився Авакум,— безглуздо ходити там, де ходили ви: на південь і південний схід від Карабаїру.

Потім спитав:

— Ви, мабуть, маєте координати обстеженої місцевості?

— А хіба картограф може працювати без координат? — урвався терпець начальникові. Він дістав сигарету і роздратовано закурив.

— Чудово! — посміхнувся Авакум.— Мені не доведеться довго блукати по тутешніх кручах, якщо ви дасте координати.

— На це не розраховуйте,— заявив начальник.

— Чому? — розвів руками Авакум.

— Тому, що ви молода людина і повинні привчатись до праці.— Начальник подивився на нього скоса.— І тому, що моя служба не має нічого спільного з вашою. І тому, нарешті, що я не повинен ритися в складі, марнуючи дорогоцінний час, щоб потурати вашим лінощам. Ось чому!

— Пробачте,— покірливо промовив Авакум.— Я тільки спитав.

— А я вам відповів,— ще більше нахмурився начальник.

— Усе-таки я дуже задоволений нашою розмовою,— зауважив Авакум.— Дозволите попрощатися?

Начальник подав йому руку.

— Без праці нічого не можна досягти,— зітхнув він.

— Так, праця — мати всіх благ! — засміявся Авакум. У коридорі його чекав старшина Георгій. Проходячи повз двері складу, Авакум ніби ненарокомвпустив ланцюжок, який крутив на пальці, і зразу ж нахилився, щоб підняти його. Підводячись, кинув швидкий погляд на замок і задоволено свиснув. Замок був масивний, але простий, мов кременівка.

У веселому настрої Авакум перетнув Ілязове подвір'я. В його записнику були занотовані координати точки, де невідома ультракороткохвильова радіостанція невідомої особи «ікс» приймала розпорядження і передавала свої дані. Ще в Смоляні він шукав це місце на топографічній карті і, виявивши його в лісистих висотах на південний схід від Карабаїру, за два кілометри від кордону, одразу ж налагодив зв'язок з відповідною дільницею прикордонних військ. Звідти його повідомили, що район на південний схід від Карабаїру посилено охороняється і що ніхто, крім геологів з момчиловської групи, там не проходив.

Тоді Авакум зажадав від прикордонників ще точнішої відповіді: чи проходили геологи через сектор, де було запеленговано таємну радіостанцію? З прикордонного загону відповіли, що геологи бували в районі на південний схід від Карабаїру, але чи проходили вони через указане пелангаторами місце, невідомо.

Авакум склав таке розвідувальне рівняння:

Місце таємної радіостанції — у. Район, в якому розташоване це місце,— 2.

Відомі величини Дата радіопередачі — ніч проти 11 серпня. Прикордонники гарантують, що в районі 2 бували тільки геологи.

Невідомі величини Чи були геологи вночі проти 11 серпня в місці у або поблизу нього?

Розв'язання.

Ключ: встановити, чи позначене місце у або його райони в розробках військово-геологічного пункту.

Тому й пішов Захов цього ранку до начальника військово-геологічного пункту. Проте не добув того, що йому було потрібне. Правда, розмова не була марною: Авакум дізнався, що план обстеженої геологами місцевості в районі 2, відбитої в координатах, лежить на пункті за товстими дверима архіву.

Замок на дверях був масивний, але простий. Увійти таємно в склад для Авакума було дитячою грою.

Тепер він тримав у руках два докази проти невідомого злочинця: координати радіопередачі від десятого серпня і дві сині ворсинки.

Обчислення, які Авакум зробив у Смоляні, свідчили, що друга радіопередача, з таємничими звуками, відбулася десь у місцевості Зміїці або поблизу неї. Який сенс допитуватися, хто в тих місцях бував? Це неминуче привернуло б до себе увагу. До того ж і дорога на Ликіте проходить повз Зміїцю, а по цій дорозі вдень і вночі снують вози та пішоходи.

Інша річ — кооординати радіопередачі від десятого серпня і дві сині ворсинки — вони заслуговують найпильнішої уваги. Тепер треба встановити, куди ведуть ці сліди і справжні вони чи фальшиві. Бо в розвідувальній роботі завжди бувають ті й інші.

Випадок учора ввечері до деякої міри ускладнював становище. Справа ставала темнішою і заплутанішою. Яку роль відігравав у цій історії підмінений камінь?

Вийшовши з Ілязового подвір'я, Авакум спитав у дівчинки, яка пасла двох гусей, де живе ветеринарний лікар. Вона подивилася на Авакума з полохливою цікавістю і мовчки вказала рукою на Нижній квартал, де стояв будинок бая Спиридона.

20

Я знов беру слово, але говоритиму коротко, бо ні в якому разі не хочу підкреслювати свою роль у цій історії.

Голошиїй вампір розбудив мене надто рано — йому не спиться, проклятому, а я очей не міг продерти: вчора допізна читав цікавий роман. У мене немає потягу до романів, бо я людина прикладної науки, тому й читаю їх увечері, в ліжку. Словом, у неробочий час.

Мені страшенно хотілося спати, але я підвівся, похапцем одягся і попрямував до тваринницької ферми. Доярка саме діставала відро з-під вимені Рашки. Побачивши мене, доярка збентежилась — усе ж таки я ветеринарний лікар і щодо гігієни надзвичайно суворий.