Авторские права

Unknown - i c66bbbbf7dda0d4b

Здесь можно скачать бесплатно " Unknown - i c66bbbbf7dda0d4b" в формате fb2, epub, txt, doc, pdf. Жанр: Прочая старинная литература, год 2014. Так же Вы можете читать книгу онлайн без регистрации и SMS на сайте LibFox.Ru (ЛибФокс) или прочесть описание и ознакомиться с отзывами.
Рейтинг:
Название:
i c66bbbbf7dda0d4b
Автор:
Издательство:
неизвестно
Год:
2014
ISBN:
нет данных
Скачать:

99Пожалуйста дождитесь своей очереди, идёт подготовка вашей ссылки для скачивания...

Скачивание начинается... Если скачивание не началось автоматически, пожалуйста нажмите на эту ссылку.

Вы автор?
Жалоба
Все книги на сайте размещаются его пользователями. Приносим свои глубочайшие извинения, если Ваша книга была опубликована без Вашего на то согласия.
Напишите нам, и мы в срочном порядке примем меры.

Как получить книгу?
Оплатили, но не знаете что делать дальше? Инструкция.

Описание книги "i c66bbbbf7dda0d4b"

Описание и краткое содержание "i c66bbbbf7dda0d4b" читать бесплатно онлайн.








Мріючи про наступні кілька годин, котрі — о див-

ця, трохи далі від неї — нижня, корсаж, сорочка. Ні-

ні колізії долі! — можливо, триватимуть до ранку, би хтось речами прокладав шлях до ліжка.

Віктор не квапився озирнутися. Аби не злякати

Довкола ліжка було не краще: купами і стосами ва-

свого щастя, аби воно не випурхнуло в прочинене

лялися книжки і брошурки з круглими жовтими сліда-

вікно.

ми на сторінках від кухлика з чаєм.

Він чув, як ллється в келихи шампанське, як дзе-

Саме ж ліжко, мов осіннім листям, було притруше-

ленчать бокали і шипить, осідаючи, піна.

но різного штибу газетами і журнальчиками — «Віс-

І — грав, грав…

ник поліції», «Поліцейські відомості», «Відомості с.-пе-

Аж доки відчув легенький, невагомий дотик до

тербургського градоначальства і с.-петербургської

шиї, від якого аж до п’ят пронизало приємне тепло.

міської поліції».

А далі перейшло у палкий жар.

Муся, а точніше Марія Матвіївна Гурчик, донька

Він пробіг пальцями по клавішах і…

обер-поліцмейстера санкт-петербургського розшуко-

…впав на них головою, зробивши останній акорд,

вого департаменту, генерала Матвія Івановича Гур-

не прописаний у пожовклому нотному сувої…

чика, була справжньою книгоманкою.

Проте коло її уподобань торкалося досить дивного

і не властивого панночці такого ніжного віку чтива.

Санкт-Петербург, 13 травня, 1911 рік

«Криміналістична ідентифікація», «Побудова і ана-

…Муся терпіти не могла двох речей: засинати і про-

ліз версій», «Засоби криміналістичної експертизи та

кидатися.

техніка фіксації доказів», «Різновиди ідентифікації

Засинати — бо вважала, що сон марнує час, від-

людини» — ось чим був усіяний перський килим до-

бирає частину життя, а прокидатися — тому що її сни

вкола ліжка.

зазвичай були кольоровими та насичені подіями.

Усі брошури були рясно покреслені олівцем, загну-

У таких протиріччях Мусі завжди було важко знай-

ті сторінки робили їх пухкими, схожими на торт напо-

ти золоту середину.

леон виробництва кондитера Пошибеєва. У центрі

Вона її і не шукала, адже завжди була максима-

цього нічного книжкового натюрморту знаходилася

лісткою.

досить нова брошура понурого сірого кольору, типо-

Щільні оксамитові штори затуляли світло, але блі-

во белетристична, з красномовною назвою «Ескорт

дий промінець все ж таки прокрався до спальні і про-

у смерть» під авторством такого собі «писайла», від-

холодною указкою, мов учителька гімназії, безцере-

рекомендованого на обкладинці як д-р Шерл.

12

13

Сама ж панянка перебувала під жмутками цього

тався у повітрі — мовляв, тихо, я мушу додивитися

листя, мов лисиця в норі.

сон — і рука міцніше притисла до голови пухову ме-

Її голова, за улюбленою звичкою, була накрита по-

реживну подушку.

душкою — зверху виднілася лише рука.

Поглянувши на Аристарха, чи не побачить зайво-

Тому Муся не могла чути, як із вулиці в прочинену

го, генерал потягнув за ковдру, відкриваючи на за-

хвіртку линуть голоси юних газетярів:

гальний огляд ніжне дівоче плече.

— Останні новини! Вранішній випуск! Небезпеч-

З-під подушки визирнуло незадоволене і сонне око

ний злочинець Петро Шнур вирвався на волю!

чистого блакитного кольору.

— Сенсація дня! Поліція спіймала облизня: зло-

— Ось! — генерал знову потрусив над оком жмут-

дій Петька Шнур втік із в’язниці! Подробиці — тіль-

ком газет. — Я так і знав: догралася.

ки у нас!

Усівшись на край ліжка, з якого, мов порох, поси-

— Втеча століття! Усі під загрозою! Помста злочин-

палися журнальчики і брошурки, прочитав рядки зі

ця поліцейським буде безжальною!

шпальти:

— Хто перший стане жертвою завзятого втікача?!

— «…психічно неврівноважений злодій на прі-

— Вранішній випуск! Останні новини!!!

звисько Шнур сьогодні вночі здійснив нахабну втечу

Під подушкою ж панували тиша і темрява.

по дорозі до місця ув’язнення. Як передбачають екс-

І так тривало б іще години зо дві, якби до дівочої

перти, цей звір у людській подобі одержимий жагою

спочивальні не увірвався сам генерал Гурчик.

кривавої помсти, котру під час суду привселюдно

Із високо піднятою рукою, що стискала жмуток вра-

пообіцяв здійснити над донькою нашого славетно-

нішніх газет, розпашілий і скуйовджений, він нагаду-

го… — на цьому місці генерал задоволено гмикнув

вав Зевса-громовержця Критського.

і повів далі: — …славетного обер-поліцмейстера

За ним навшпиньках прокрався лакей Аристарх

санкт-петербургської поліції, його високості генера-

і боязко зупинився на порозі, готовий у будь-яку мить

ла М. І. Гурчика»!

підхопити хазяїна попід руки в разі апоплексичного

Славетний генерал відкинув подушку і суворо зирк-

нападу.

нув на улюблене чадо:

З-за його плеча виглядала покоївка Лизавета

— Що тепер робити?! Догралася в слідчого!!! Я так

з пляшечкою нашатирного спирту в руках.

і знав!

Генерал зашелестів над рукою доньки газетами.

— Котра година? — почулося з-під знову натягну-

Але це не призвело до жодного зрушення.

тої на голову подушки.

— Догралася?! Дострибалася?! — гнівно вигук-

Аристарх поважно кивнув Лизаветі: зараз точно

нув він.

знадобиться пляшина з нашатирем.

У відповідь рука трохи ворухнулася, зі стиснутого

Так і сталося.

кулачка вистрелив вказівний пальчик, сонно похи-

Генерал схопився за серце і заковтав повітря.

14

— Що? Що?! Яка година?!

Схопився і закружляв довкола ліжка, немов чукот-

ський шаман, кульгаючи на праву (колись поранену

в бою) ногу.

— Тут смертю погрожують — а їй кохфій подавай!

Він знову затрусив газетами над милою білявою

голівкою, що нарешті визирнула зі свого схови-

ща і жалісно спостерігала за зворушливими рухами

татуся.

— Казав же, попереджав: не лізь не в свої спра-

ви! Ач бач: у нишпорки їй закортіло! Подвигів!

Його погляд упав на стоси журналів і книжок, роз-

сипаних довкола ліжка.

Спересердя генерал розворушив їх ногами так, ні-

би бродив в осінньому лісі.

— Що читаємо?! Хіба це дівоче читання?! Що те-

пер з тобою робити?!

Набігавшись і досхочу потоптавши небезпечну для

дівочого виховання пресу, Матвій Іванович картин-

но зупинився посеред кімнати, по-наполеонівськи

заклав праву руку за вилогу оксамитового турецько-

го халата.

Аристарх зітхнув із полегшенням: добра ознака,

нападу не буде.

Генерал викинув у повітря ліву руку і театрально

виголосив:

— До села! До тітоньки! У глушину! Глобино!!!

— Чому не до Саратова? — визирнуло нарешті

з-під мережива нахабне сонне личко.

Але генерал Гурчик уже повністю тримав себе

в руках.

— Потяг за дві години, — спокійним голосом про-

мовив він. — Усе. Жарти скінчилися.

16

17

Він знову присів на край ліжка і був неабияк за-

Удаючи сердитого, генерал виплутався з її рук:

доволений побачити нарешті дійсно схвильоване

— Не підлабузнюйся. Усе одно поїдеш до Параске-

обличчя доньки.

ви Іванівни. Вона давно на тебе чекає. Та й мені бу-

— Татусю… — благально промовила вона.

де спокійніше, поки Шнура не спіймаємо. Збирайся.

Генерал узяв її за руку, мимоволі милуючись вира-

Відвезу тебе на вокзал.

зом світлих очей, що так нагадували йому давно по-

Муся закопилила губи.

мерлу дружину Полінку.

Хотіла щось сказати — не встигла: до кімнати увій-

— Не сперечайся, душе моя, — миролюбно промо-

шов Аристарх.

вив він. — Петька Шнур дійсно тобі погрожував. Ти

Хіба що вухами не пряв, мов кінь з переляку, по-

в розслідування даремно втрутилася. І на суді дарем-

глянув на Мусю в нічній сорочці, відвернувся шано-

но свідчила. Не послухалась мене — от тепер і маємо…

бливо:

— Але ж, таточку, якби не я, Іполит Вікентійович йо-

— Пробачте, панночко, — і до генерала: — Там…

го б і досі шукав…

— Ну? — зморщився Гурчик, прикриваючи доньку

— О господи, можливо, й так, але хіба це жіночі

ковдрою.

справи? — тяжко зітхнув Матвій Іванович. — Заміж

Пожувавши повітря і втупившись очима в пер-

тобі треба. Негайно. Може, дурниці з голови виві-

ський килим, Аристарх видихнув:

тряться. Була б жива Поліночка…

— Там… Іполит Вікентійович прийшли. Кажуть, не-

Унизу, у прочинених дверях, почувся рух — дзеньк-

відкладна справа. Я їх до кабінету завів.

нув дзвоник, дмухнув вітерець, заворкотів бас швей-


На Facebook В Твиттере В Instagram В Одноклассниках Мы Вконтакте
Подписывайтесь на наши страницы в социальных сетях.
Будьте в курсе последних книжных новинок, комментируйте, обсуждайте. Мы ждём Вас!

Похожие книги на "i c66bbbbf7dda0d4b"

Книги похожие на "i c66bbbbf7dda0d4b" читать онлайн или скачать бесплатно полные версии.


Понравилась книга? Оставьте Ваш комментарий, поделитесь впечатлениями или расскажите друзьям

Все книги автора Unknown

Unknown - все книги автора в одном месте на сайте онлайн библиотеки LibFox.

Уважаемый посетитель, Вы зашли на сайт как незарегистрированный пользователь.
Мы рекомендуем Вам зарегистрироваться либо войти на сайт под своим именем.

Отзывы о " Unknown - i c66bbbbf7dda0d4b"

Отзывы читателей о книге "i c66bbbbf7dda0d4b", комментарии и мнения людей о произведении.

А что Вы думаете о книге? Оставьте Ваш отзыв.