Петр Фиров - История ОУН-УПА: События, факты, документы, комментарии

• Название: История ОУН-УПА: События, факты, документы, комментарии
• Автор: Петр Фиров
• Издательство: Изд-во СевНТУ
• Жанр: Публицистика
• Год: 2002
• ISBN: 966-7473-39-2

В учебном пособии освещаются страницы истории борьбы ОУН-УПА с конца 1920-х — до середины 50-х годов. Предлагаемые читателю лекции представляют собой попытку осмысления сложного периода в истории Украины с позиций достижений исторической науки в конце XX века.

Для студентов, преподавателей, учащихся, а также всех, кто интересуется проблемами исторического прошлого Украины.

Рекомендовано Министерством образования и науки Украины в качестве учебного пособия для студентов высших учебных заведений

---

УПА за повне визволення українського народу з-під московського більшовицького ярма, за побудову УССД без поміщиків, капіталістів та без більшовицьких комісарів, енкаведистів і партійних паразитів.

В українській державі влада вважатиме за найвищий обов’язок інтереси народу. Не маючи загарбницьких цілей та поневолених країн і пригноблених народів у своїй державі, народна влада України не витрачатиме часу, енергії та коштів на творення апарату гноблення. Українська народна влада всі економічні ресурси та всю людську енегрію спрямує на побудову нового державного порядку, справедливого соціального ладу, на економічне будівництво країни та культурне піднесення народу.

В лавах УПА борються українскі селяни, робітники та інтелігенти проти гнобителів, за УССД, за національне і соціальне визволення, за новий державний порядок та новий суспільний лад:

а) За знищення більшовицької експлуататорсько кріпацької системи в організації сільського господарства. Виходячи з того, що земля є власністю народу, українська народна влада не накидуватиме селянам однієї форми користування землею. Тому в українській державі допускатиметься індивідуальне та колективне користування землею, в залежності від волі селян.

б) За безплатну передачу селянам західних українських областей всіх поміщицьких, монастирських та церковних земель.

а) За те, щоб велика промисловість була національно-державною власністю, а дрібна — кооперативно-громадською.

б) За участь робітників у керівництві заводами, за фаховий, а не комісарсько-партійний принцип у керівництві.

а) За загальний 8-годинний робочий день. Понаднормова праця може бути тільки вільною, як і кожна праця взагалі, і робітник отримуватиме за неї окрему зарплату.

б) За справедливу оплату праці, за участь робітників у прибутках підприємства. Робітник отримуватиме таку зарплату, яка потрібна для забезпечення матеріальних і духовних потреб цілої його сім’ї. При річних підсумках господарського стану підприємств кожний робітник одержуватиме у господарсько-кооперативних підприємствах дивіденд, а в національно-державних — премію.

в) За вільну працю, вільний вибір професії, вільний вибір місця праці.

г) За свободу профспілок. За знищення стахановщини, соцзмагань, підвищування норм та інших способів експлуатації працюючих.

За вільне ремесло, за добровільне об’єднання ремісників у артілі, за право ремісників вийти з артілі та індивідуально виконувати працю і вільно розпоряджатися своїм заробітком..

За національно-державну організацію великої торгівлі, за громадсько-кооперативну дрібну торгівлю та за дрібну приватну торгівлю, за вільні базари.

За повну рівність жінки з чоловіком у всіх громадських правах і обов’язках, за вільний доступ жінки до всіх шкіл, до всіх професій, за першочергове право жінки на фізично легку працю, щоб жінка не шукала заробітку в шахтах, руднях та на інших важких промислах і внаслідок цього не руйнувала свого здоров’я. За державну охорону материнства. Батько сім’ї одержуватиме, крім плати за свою працю, додаткову платню на утримання жінки і неповнолітніх дітей.

а) За обов’язкове середне навчання. За піднесення освіти і культури широкої народної маси шляхом поширення мережі шкіл, видавництв, бібліотек, музеїв, кіно, театрів тощо.

б) За поширення вищого і фахового шкільництва, за невпинне зрастання високо-кваліфіковонних кадрів фахівців на всіх ділянках життя.

в) За вільний доступ молоді до всіх вищих навчальних закладів. За забезпечення студентства стипендіями, харчами, помешканнями та навчальними приладдями.

г) За всебічний гармонійний розвиток молодого покоління — моральний, розумовий та фізичний. За вільний доступ до всіх наукових і культурних надбань людства.

За пошану до праці інтелігенції. За створення таких матеріальних основ праці, щоб інтелігент, будучи цілком спокійним про завтрашній день та про долю сім’ї, міг віддатися культурно-творчій праці: мав потрібні умови до праці над собою, постійно збагачував свої знання та підвищував свій розумово-культурний рівень.

а) За повне забезпечення всіх працюючих на старість та на випадок хвороби чи каліцтва.

б) за широке запровадження охорони народного здоров’я, за поширення мережі лікарень, санаторіїв, курортів та будинків відпочинку. За збільшення лікарських кадрів. За право працюючих на безплатне користування всіма закладами охорони здоров’я.

в) За особливу державну опіку над дітьми і молоддю, за поширення мережі дитячих ясел та садків, санаторіїв, таборів відпочинку, за охоплення всієй дітвори та молоді державними закладами опіки та виховання.

а) За свободу друку, слова, думки, переконань, віри і світогляду. Проти офіційного накидування суспільності світоглядних доктрин і догм.

б) За вільне визнання і виконування культів, які не суперечать громадській моралі.

в) За відокремлення церковних організацій від держави.

г) За культурні взаємини з другими народами, ща право виїзду громадян за кордон для навчання, лікування та пізнавання життя і культурних надбань інших народів.

За повне право національних меншостей плекати свою власну по формі і змісту національну культуру.

За рівність усіх громадян України, незалежно від їх національності, в державних та громадських правах і обов’язках, за рівне право на заробіток і відпочинок.

За вільну українську по формі і по змісту культуру, за героїчну духовність, високу мораль, за громадську солідарність, дружбу та дисципліну.

Голос України. — 1992. — 18 липня.

№ 7 Присяга Воїна Української повстанської армії

Я, воїн Української Повстанської Армії, узявши в руки зброю, урочисто клянусь своєю честю і совістю перед великим народом українським, перед Святою Землею Українською политою кров’ю усіх найкращих синів України, та перед найвищим політичним проводом народу українського:

боротися за повне визволення всіх українських земель і українського народу від загарбників та здобути Українську Самостійну Соборну Державу;

в цій боротьбі не пожалію ні крови, ні життя і буду битися до останнього подиху і остаточної перемоги над усіма ворогами України;

буду мужнім, відважним і хоробрим у бою та нещадним до ворога землі Української;

буду виконувати всі накази командирів;

суворо зберігати війскову і державну таємницю;

буду гідним побратимом у бою та в бойовому житті усім своїм товаришам по зброї.

Коли я порушу цю Присягу або відступлю від неї, то нехай мене покарає суворий закон Української Національної Революції і паде на мене зневага українського народу.

Особистий підпис.

Дзвін. — 1993. - № 4–6. — С. 109.

№ 8 Докладная записка о фактах грубого нарушения советской законности в деятельности т. н. спецгрупп МГБ

Совершенно секретно

Секретарю Центрального

Комитета КП (б) Украины

товарищу Н.С. Хрущеву.

Министерством Госбезопасности Украинской ССР и его Управлениями в западных областях Украины, в целях выявления вражеского украинско-националистического подполья широко применяются т. н. спецгруппы, действующие под видом бандитов «УПА».

Этот весьма острый метод оперативной работы, если бы он применялся умно, по-настоящему конспиративно и чекистски подготовленными людьми, несомненно, способствовал бы скорейшему выкорчевыванию остатков бандитского подполья.

Однако, как показывают факты, грубо провокационная и неумелая работа ряда спецгрупп и допускаемые их участниками произвол и насилия над местным населением не только не облегчают борьбу с бандитизмом, но, наоборот, усложняют ее, подрывают авторитет советской законности и, бесспорно, наносят вред делу социалистического строительства в западных областях Украины.

Например:

В марте 1948 г. спецгруппа, возглавляемая агентом МГБ «Крылатым», дважды посещала дом жителя с. Грицки, Дубровицкого района, Ровенской области — Паламарчука Гордея Сергеевича, 62-лет, и, выдавая себя за бандитов «УПА», жестоко истязала Паламарчука Г.С. и его дочерей Паламарчук А.Г. и Паламарчук З.Г., обвиняя их в том, что якобы они «выдавали органам МГБ украинских людей».

«Крылатый» и участники его группы подвергли пыткам Паламарчук А.Г. и Паламарчук З.Г., подвешивали, вливали им в нос воду и, тяжко избивая, заставили Паламарчук З.Г. и Паламарчук А.Г. дать показания, что они с органами МГБ связаны не были, а, наоборот, были связаны с участниками украинского националистического подполья

Участники спецбоевки предупредили членов семьи Паламарчука о том, что если они посмеют заявить органам советской власти о посещении их дома бандитами, то над ними будет учинена расправа.