Юрий Ячейкин - Народження Адама (на украинском языке)

• Название: Народження Адама (на украинском языке)
• Автор: Юрий Ячейкин
• Жанр: Прочая детская литература

---

Вiд цих пишних дифiрамбiв капiтан Небреха аж зашарiвся. Ясно, пiсля такоу вiдвертоу похвали з його боку було б негарно казати про себе. От менi й довелося узяти вiдповiдальнi обов'язки гiда.

- Це капiтан, - вiдповiв я на запитання конструктора, - подбав про наш комфорт... Вiн все вмiеi

- Колего, - захоплено мовив конструктор, звертаючись до Небрехи, багато я бачив генiальних i навiть надгенiальних винаходiв, та й сам маю купу патентiв, але такого бачити не доводилося. Це справдi матерiальне втiлення гнучкого плетива ваших мозкових звивинi

I вiн знову, мов легкий м'ячик, з щасливим вереском перелетiв з гамака в гамак.

- Ви ще не все знасте, - невгавав я. - Звернiть увагу, ваша генiальнiсть, сiтки сплетено iз скрутнiв хлорели. Оцi скрутнi врятують нас у скрутi. На випадок чого, ух можна розтовкти у ступi i зварити чудову юшку. I врахуйте, конструкторе, обидвi сiтки капiтан сплiв рiвно за пiвоберта оцiсу планети навколо свосу осi!

- Мудра голова та ще золотi руки! - вражено вигукнув наш гiсть. Капiтане, ви зробите мене найщасливiшою кулею у Всесвiтi, якщо подарусте креслення цього казкового приладу. Ваше iм'я увiйде в iсторiю галактики ЗС-295, як найбiльшого уу благодiйника. Присягаюся подвiйною дiаграмою народження понаднових зiрок!

- Та що ви, - з винятковою скромнiстю озвався капiтан Небреха i, щоб приховати за тютюновою завiсою свос недоречно сяюче обличчя, заходився натоптувати люльку. - Давайте, мiй любий колего, лiпше не будемо перевантажувати коробку зайвими комплiментами, хоч якi б об'сктивнi вони не були. Я пропоную вам, конструкторе, товарообмiн, щоб нiхто не подумав, нiби ви ошукали старого тубiльного капiтана.

- Оце дiло! - зрадiв 4пi-ер-квадрат. - За креслення гамака я, не замислюючись, вiддам вам власну шапку-невидимку i ще всевидюще око на додачу!

Я аж затамував подих.

Шапка-невидимка! Всевидюще око! Отакi скарби за гамак з хлорели! О небо, вже через такi сувенiри варто було б вирушити у цю незвичайну подорож!

Але капiтан Небреха розвiяв моу надiу, як протяг розвiюс тютюнову хмару.

- Знання, конструкторе, - некорисливе зауважив вiн, - дорожчi над усякi скарби. Тiльки вони збагачують мислячу iстоту.

- Ця iстина така ж непомильна, як i те, що 2 в квадратi i 2х2 дорiвнюс 4! - пiдтакнув 4пi-ер-квадрат. - Але до чого ви, колего, ведете?

- До товарообмiну, мiй вчений друже, - пояснив капiтан Небреха. - Я вам - креслення, ви менi - розповiдь. Бо над усе я волiю послухати розповiдь, як ви налагоджували еволюцiу на цiлинних планетах, про що ви були ласкавi згадати пiд час нашого присмного знайомства. Якщо, звичайно, гамак i наладка еволюцiй - рiвноцiннi речi...

- Капiтане, ви грабусте самi себеу - цiлком справедливо вигукнув 4пi-ер-квадрат.

Я теж осудливо дивився на затятого капiтана. I, як виявилося, недарма, бо в особi кругловидого конструктора вiн собi знайшов достойного, як оповiдача, конкурента. Такоу дивовижноу розповiдi я нi доти, анi пiсля не чув i, певно, вже не почую.

- Що ж, друзi моу, - повiв 4пi-ер-квадрат, легенько погойдуючись на гамаку, - як розповiдати, то розповiдати...

Почну з двох основних положень iстотологiу. Перше: життя на планетах виникас, не чекаючи мислячих диригентiв. Друге: форми його такi ж розмаутi, як i природнi умови небесних тiл.

Вiзьмемо для прикладу планетну систему свiтила, пiд ласкавими променями якого нам пощастило зустрiтися.

На першiй планетi ми знайдемо вайлуватих, неповоротких i важких кам'яних створiнь. IПестилапi i двоголовi, вони бездумно гризуть кам'янi стовбурини кристалiчних рослин або винiжуються у розпеченому баговиннi пiд несамовитим жаром вельми близького Сонця. Це кварцевi iстоти. Свiт ожилого каменю.

А що ми бачимо отут, на третiй планетi?

Гiгантських холоднокровних рептилiй з мiкроскопiчним мозком. Вони бояться навiть цього лагiдного дня i ховаються у затiнку дерев або охолоджуються у прибережних морських водах. Лише у сутiнках та вночi вони безтямно роздирають один одного, щоб пiдживити своу велетенськi тiла.

А тепер завiтаймо на п'яту, найбiльшу планету системи.

Там вирують бездоннi амiачнi океани i шаленiють страхiтливi азотнi урагани. Але циклопiчнi амеби та велетенськi iнфузорiу, що нинi царюють на отруснiй планетi, почувають себе як вдома.

Та хоч якi на цих трьох планетах природнi вiдмiнностi, еволюцiя за пару сотень мiльйонiв рокiв мас зробити свос дiло. На планетах забуяс розумне життя. I тодi настане iсторична мить, коли за круглим столом мiжпланетноу конференцiу по обмiну досвiдом зустрiнуться такi рiзнi представники трьох цивiлiзацiй: генiальний бронтозавр (вiн вже зараз мас аж три мозки - у черепi, грудях i в хвостi), мудрий кам'яний гiсть з чарiвною кам'яною квiткою i драглистий одноклiтинний iнтелект.

Аж тут я передбачаю одну прикру обставину: генiальний бронтозавр на конференцiю не з'явиться, хоч би скiльки нагальних запрошень йому не посилали.

Чому?

Невже вiн знехтус своуми досконалими iншопланетними родичами i оцим недостойним мислячоу iстоти вчинком зганьбить високорозвинену цивiлiзацiю ящерiв?

Нi i ще раз нi!

Просто нещасний тримозковий бронтозавр приречений еволюцiсю на безславну загибель. Мiсцевi гiганти нiколи не подарують Всесвiту мислячих чудовиськ...

По-перше, рептилiу не мають потових залоз, цих надiйних терморегуляторiв тiла. Навiть зараз вони вдень лякливо ховаються вiд сонячних променiв у вологих сутiнках джунглiв. Варто ум висунутися просто неба, як вони всi до одного сконають вiд сонячного удару.

По-друге, у потвор надто повiльний обмiн речовин. Отже, вони неспроможнi швидко акумулювати життсву енергiю.

А по-третс (i це найголовнiше!), у рептилiй вельми висока пристосованiсть до обмежених парникових умов, що нинi запанували на планетi. Справа в тiм, що еволюцiя не передбачас геофiзичних змiн, а природа сипле ними, як з рогу достатку. Таким чином, тiльки-но на планетi станеться якась катастрофiчна клiматична змiна, як геть усi монстри загинуть.

Що ж робити високорозвиненим цивiлiзацiям iнших свiтiв?

Сидiти i склавши руки спостерiгати трагедiю планети?

Але ж це приведе до зриву вiдповiдальноу мiжпланетноу конференцiу!

Чи не краще шляхом свiдомого експерименту виправити фатальнi помилки еволюцiу? Чи не краще створити якiсно нову перспективну iстоту i канчуком думки прискорити уу розвиток?

А на планетi с всi умови для життя сймодiючих штучних створiнь, що самовдосконалюються на основi хiмiчного синтезу бiлкiв з амiнокислот за допомогою i управлiнням кислот нуклеунових. От, скажу я вам, це будуть молодцi! Менi так i кортить у темпi мого друга капiтана Небрехи - за пiвоберта планети навколо осi - злiпити зразок: автономну довгодiючу аналiтичну машину, скорочено АДАМа. I тодi еволюцiя покотиться вимощеним мосю думкою битим шляхом, не звертаючи на випадковi манiвцi.

Але, як бачите, я досi нiчого не роблю. Тiльки марную дорогоцiнний час, тiшачись у своуй художнiй майстернi. Знасте, виточую з наймiцнiших каменiв скульптурнi автопортрети на добру згадку майбутнiм хазяям планети. Оце у джунглi одного з материкiв я вже накидав тисячi кам'яних куль. Всi вони копiя я!..

...Конструктор журливо замовк i навiть припинив гойдатися.

Це було моторошне повiдомлення. Адже коли вiн i далi розважатиметься лише власними автопортретами, людство нiколи не виникне на Землi, i нам з капiтаном нi до кого буде повертатися. Уся наша навкологалактична подорож виявиться марною.

Очевидно, такi ж тривожнi думки вирували i в головi Небрехи, бо вiн виринувз тютюновоу хмари i стурбовано запитав:

- Що ж гальмус вашу благородну справу, конструкторе?

- Так! - рiшуче пiдтримав я капiтана. - Чому ви зволiкасте? Майбутнс людство вам нiколи не подарус цього злочинного байдикування! А що скажуть кам'янi мудрецi та одноклiтиннi iнтелекти?

- Рiч у тому, - сумовито вiдповiв 4пi-ер-квадрат, - що я нiяк не придумаю вдалоу естетичноу форми. Не буду ж я лiпити розумних павукiв або мислячих восьминогiв? Фу! Погань яка! Правда, бiлкового АДАМа можна було б виготовити за власним образом та подобою, але це значить накликати на цивiлiзацiу галактики ЗС-295 майже непоправне лихо...

- Що ж вас страшить, мiй смiливий колего? - поцiкавився капiтан Небреха.

- Бачите, каштане, - милостиво пояснив 4пi-ер-квадрат, - галактика ЗС-295 перебувас на величезнiй вiдстанi вiд Чумацького Шляху. Свiтло пробiгас його за п'ять з дев'ятьма нулями рокiв. До того ж галактичне скупчення рiзних зiрок рине усе далi в безоднi Всесвiту з швидкiстю сто сорок сiм тисяч кiлометрiв на секунду. Отже, щосекунди вiдстань страхiтливо зростас.

- То й що з того? - не зрозумiв його я, чим заслугував осудливий погляд капiтана Небрехи.

- А те, мiй юний друже, - з притиском вiдповiв наш гiсть, - що коли моу земляки вдруге завiтають на цю планету, спливе стiльки часу, що високотехнiчна мiсцева цивiлiзацiя вже сама буде скеровувати еволюцiйний розвиток на iнших планетах. I я побоююся, що тодi спалахне вперта наукова суперечка на тему - хто кого сотворив? I навiть наперед не скажеш, хто кого перекричить. Один такий випадок у нашiй практицi вже був. Ми вже навченi гiрким досвiдом! Адже це факт, що кулi з Крабовидоу туманностi вважають нас своуми кiбернетичними витворами i тицяють нам пiд нiс своу iсторичнi хронiки! Яке нахабствоу Але нашi iсторiографи, хоч нiяк не знайдуть в архiвах вiдповiдноу довiдки, обстоюють протилежну думку, бо вже сто мiльярдiв рокiв не втрачають надiу оту довiдку знайти... А без довiдки хiба хто вiрить кому?