Анатоль Бедрій - ОУН і УПА

• Название: ОУН і УПА
• Автор: Анатоль Бедрій
• Издательство: Українська Центральна Інформаційна Служба
• Жанр: История
• Год: 1983

У передмові до емігрантського видання цієї праці автор справедливо стверджує «…щодо розуміння природи, суті й історії УПА є необхідним правильне висвітлення цього відношення. А це відношення було таке: тісне, органічне й нерозривне, що цілковито заслуженим є твердження, що без ОУН не було б тієї УПА, яку очолював генерал Роман Шухевич „Тарас Чупринка“.

ОУН підійшла до творення УПА як всенародньої і націоналістичної визвольної армії. В боротьбі з окупантами України росли ОУН і УПА. Між ними витворилося таке відношення, як між Урядом і військом у кожній державі. Навіть прийнято вживати формулу „ОУН-УПА“ з огляду на нерозривне пов'язання обох формацій, бо фактично обидві вони були невіддільні одна від другої.

Анатоль Бедрій — автор багатьох праць з історії та теорії націоналізму, невтомний дослідник та пропагандист творчості Дмитра Донцова. Його твори відомі історикам, широкому загалу патріотичної громадськості, на його працях виховувалось не одне покоління молодих українців, адже велику частину свого життя доктор Анатоль Бедрій присвятив виховній вишкільній роботі в Спілці Української Молоді. На жаль, тяжка хвороба обірвала життя доктора Бедрія, не давши змоги довершити задумане і розпочате. Земля далекої Канади стала останнім притулком вірного сина України, гідного діяча ОУН.

---

А тим часом треба концентрувати всю енергію на збереженні націоналістичної організації, втримування в народі віри в наше майбутнє визволення, ведення виховно-ідеологічної й пропагандивної діяльности, як також розбудову в нації внутрішніх духових, соціяльних і культурних резервів для втримання національної самобутности і національної свідомости. Рік 1956-ий треба вважати закінченням збройної визвольної боротьби, вершком якої була саме славетна й легендарна Українська Повстанська Армія.

Примітки:

[1] "В десяту річницю створення Революційного Проводу ОУН", в "Сурмі", Мюнхен, ч. 18–19, лютий-березень 1950; передрук у "Перспективи Української Революції", Мюнхен, 1978, ст. 172.

[2] "Постанови Великого Збору ОУН" в ЗЧ ОУН, "ОУН", серія Бібліотека Українського Підпільника, ч. 1, 1955, ст. 3-16; Петро Мірчук, "Нарис історії ОУН" т. 1, Мюнхен, 1968, ст. 94-100.

[3] Дивись — Олекса Бойків, "Моя співпраця з Полковником" в "Євген Коновалець і його доба", Мюнхен, 1974, ст. 631.

[4] Ці висновки потверджує Лев Шанковський у своїй студії "УПА" в "Історії Українського Війська", друге вид., Вінніпег, 1953, ст. 645–646.

[5] Про концепцію "перманентної революції", що зродилася й прийнялася в гурті провідного активу ОУН на ЗУЗ, гляди: Петро Мірчук, "Нарис історії ОУН", ст. 137–139.

[6] Див. Микола Капустянський, "Військова підготовка ОУН" в "ОУН, 1929–1954", Париж, 1955, ст. 115–139.

[7] Точніші дані: П.Мірчук "Нарис історії ОУН", ст. 459–461.

[8] Петро Мірчук, "УПА", Мюнхен, 1953, ст. 230–231.

[9] Див. точну аналізу в П. Мірчука, "Нарис історії ОУН", ст. 549–561.

[10] Його "30 червня 1941", Торонто-Ню-Йорк-Лондон, 1967, ст. 26.

[11] Див. розділ "Різкий зворот у закордонній політиці ПУН" в П.Мірчука, "Нарис історії ОУН", ст. 582–584.

[12] Порівняй: П. Мірчук "Нарис історії ОУН", ст. 563–567; Степан Бандера "Командир-Провідник" у "Шляху Перемоги", березень-квітень 1954; передрук у "Перспективи Української Революції", ст. 296.

[13] Див. П.Мірчук, "Нарис історії ОУН", ст. 586–587.

[14] С. Мечник, "Декілька спостережень із минулого", у ЗЧ ОУН, "Вишкільні матеріяли", 1958, ст. 158.

[15] "В десяту річницю створення Революційного Проводу ОУН", в "Сурма", Мюнхен, ч. 18–19, лютий-березень 1950; передрук у С.Бандера "Перспективи Української Революції", ст. 178.

[16] Див. С.Бандера "Командир-Провідник", "Перспективи Української Революції", ст. 296.

[17] Там же.

[18] Текст "Маніфесту ОУН" у ЗЧ ОУН, "ОУН", серія БУП, ч. 1, 1955, ст. 21-3.

[19] Текст "Постанов Другого ВЗ ОУН" у ЗЧ ОУН, "ОУН", БУП ч. 1,ст. 24–47.

[20] Діяльність ОУН від II ВЗ ОУН до червня 1941 проходила за пляном, опрацьованим у "Політичних вказівках". Гляди: ЗЧ ОУН, "ОУН", БУП ч. 1,1955 р., ст.48.

[21] Порівняй у Я.Стецька "30 червня 1941" ст. 220. Іван Климів, краєвий провідник ОУН на ЗУЗ, видав проклямацію про негайне творення української армії, що її підписав він, як "Головнокомандуючий Збройних Сил". Там же, ст. 241. Також у П.Мірчука, "Роман Шухевич", Ню-Йорк, 1970, ст. 105.

[22] Навіть російський історик ствердив існування досить сильних українських націоналістичних збройних відділів. Див.: Н.К.Попель, "В тяжкую пору". Москва. Воєннеє Издательство Министерства Оборони СССР, 1959, ст, 6, 47.

[23] Марко Віра, "Сім літ визвольних змагань". Буенос-Айрес, Вид. "Промінь", 1946, ст. 20. Також розділ "Українська міліція" у С.Мечника, "У боротьбі проти московської агентури", Мюнхен, 1980.

[24] Див. Я.Стецько, "30 червня 1941", ст. 182–183.

[25] Див. полк. М.Омелюсік, "УПА на Волині в 1943 р."у "Вісті Комбатанта", ч.1–2 (22–23), 1966; передрук у "Літопис УПА", т. 1, Торонто, 1978, ст. 19–20.

[26] Про ці три школи див.: А.Осипенко (О.Горновий), "Вклад ОУН у справу творення і розбудови УПА" в "Осередок пропаганди і інформації", рік І, випуск ч. 1, 1948; передрук ЗЧ ОУН, "УПА", серія БУП, ч. 6, 1957, ст. 26.

[27] Див. Микола Гордієнко, "З волинських і поліських рейдів УПА", Торонто, 1959, ст. 11–12.

[28] Текст заяви видрукований у книжці Л.Гірняка, "На стежках історичних подій", Ню-Йорк, 1979, ст. 324.

[29] Див. "Дружини Українських Націоналістів", Мюнхен, 1953, серія "Наша книгозбірня", ч. 13; також Мирослав Кальба, ред. "У лавах дружинників", "Спогади учасників", Денвер, 1982.

[30] Див. полк. М.Омелюсік, "УПА на Волині в 1943 р." в "Літопис УПА", т.1, Торонто, 1978, ст. 20–21.

[31] Порівняй П.Мірчук, "УПА", Мюнхен, 1953, ст. 29. Текст постанов І Конференції ОУН в М. Лебедя "УПА", 1946, ст. 17.

[32] Л.Л.Лохнер, "Ді Ґеббел'с Даєріс", Ню-Йорк, Атлантік Пабл., 1948.

[33] "Постанови Другої Конференції ОУН" у ЗЧ ОУН, "ОУН", серія БУП, ч. 1, 1955, ст. 61–74.

[34] Я.Стецько, "30 червня 1941 р.", ст. 14.[35] Опис СКВ у П.Мірчука, "УПА", ст. 237–238.

[36] Див. Аркадій Тис, "Із перспективи трьох років", у "Визвольний шлях", Лондон, р. І, ч. 1, січень 1946, ст, 18.

[37] С.Бандера "До проблеми політичної консолідації" у "Визвольна політика", 1946, ч. 4–5, червень-липень; передрук у С.Бандера, "Перспективи Української Революції", ст. 25.

[38] Порівняй Л.Шанковський "УПА", в "ІУВ", ст. 687.

[39] О.Дяків (А.Осипенко) називає В.Івахова на тій підставі "першим Шефом Штабу УПА". "Вклад ОУН у справу творення і розбудови УПА" в "Осередок пропаганди і інформації", рік І, ч. І, 1948; передрук у ЗЧ ОУН, "УПА", серія БУП, ч. 6, 1957, ст. 26.

[40] Див. "Комунікат Проводу 34 ОУН в справі закордонних рейдів УПА літом 1947 р.", ЗЧ ОУН, "ОУН", серія БУП, ч. 1, 1955, ст. 328. Цей факт задокументований у заяві ГК УПА з 25 вересня 1947 р., підписаний ген. Тарасом Чупринкою, в якій читаємо: "Українська Повстанська Армія постала з бойових груп ОУН (керованої С.Бандерою) в 1942 р. в умовах завзятої боротьби українського народу проти гітлерівських загарбників". ЗЧ ОУН, "УПА", серія БУП ч, 6, ст. 178.

[41] 3Ч ОУН, "ОУН", серія БУП ч. 1, 1955, ст. 74–89.

[42] Я.Стецько, "30 червня 1941 р", ст. 140.

[43] Див. П.Мірчук, "Роман Шухевич", Ню-Йорк, 1970, ст. 173. Про ступінь майора, наданий Романові Шухевичеві весною 1943 р., гляди у П.Мірчука, "УПА", ст. 239, 251.

[44] Згідно з П.Мірчуком, цей ГВШ Проводу ОУН складався з 12 членів ОУН і 2 нечленів. Гляди його "УПА", ст. 251.

[45] Див. С.Вожаківський, стаття у "Віснику" вид. ОО4СУ, Ню-Йорк, серпень 1954, ст. 38–39.

[46] Порівняй: Л.Шанковський, "УПА", в "ІУВ", ст. 687.

[47] "Комунікат Проводу 34 ОУН у справі закордонних рейдів УПА літом 1947 р." в 34 ОУН, "ОУН", серія БУП, ч.І, 1955, ст. 328.

[48] "Постанови III. НВЗ ОУН" у 34 ОУН, "ОУН", серія БУП, ч. 1, ст. 90-121.

[49] Григорій Васькович, "Роман Шухевич — провідник повстанських війн", у 34 ОУН, "Генерал Роман Шухевич", серія БУП, 1966, ст. 78. "Вступ програми УПА" у збірнику "У боротьбі за волю — під бойовими прапорами УПА", 146; передрук В-во ТПН ОУН "На сторожі", Авгсбург, 1949, ст. 189.

[50] Добрим свідченням є книжка М.Данилюка "Повстанський записник", Ню-Йорк, 1968.

[51] Документом, що засвідчує повищі висновки, є "Політична деклярація УПА", видана Проводом ОУН у вересні 1943 р. Див. "Літопис УПА", т. 1, Торонто, 1978, ст. 121–126. Точніша аналіза співдії ОУН і УПА подана у книжці П.Мірчука "УПА", ст. 236. Темі пов'язання УПА з ОУН багато уваги присвячує Юрій Тис-Крохмалюк у книзі "УПА Ворфер ін Юкрейн", Ню-Йорк, 1972. Подані різні діяґрами цієї співпраці, зокрема дивись розділи 6 і 7.

[52] Добрим прикладом найтіснішої співпраці між СБ ОУН і контррозвідкою УПА було викриття славного російського агента Александра Псідзе (Чхеїдзе, Чапаєва). Див. М-ч, "Перша старшинська школа УПА". "До зброї",ч.9.

[53] Див. С.Ф.Хмель, комендант старшинської школи "Олені", в його "Українська партизанка"; передрук в ЗЧ ОУН, серія БУП, ч. 8.

[54] Текст постанови в ЗЧ ОУН, "УГВР", серія БУП, ч. З, 1956. ст. 27–28.

[55] П.Мірчук називає шефом Штабу УПА-Захід сот. В.Хмеля. Гляди його "УПА", ст. 245. Але в своїй книзі "Роман Шухевич" П. Мірчук називає шефом Штабу УПА-Захід Степана Новицького-Вадима-Степа, назв. твір, ст. 113.

[56] І.Бутковський, "Організаційна структура УПА" в "До зброї", ч. 24 (37), вересень 1954; передрук у ЗЧ ОУН, "УПА", серія БУП, ч. 6, 1957, ст. 6.

[57] Порівняй наведені праці Л.Шанковського в статті В Макара "УПА — наша слава і наш дороговказ" у "Альманасі "Гомону України" за 1952, Торонто, ст. 94. Впродовж другої половини 1945 р. ОУН-УПА втратила в Тернопільській області 1,242 людей. Тоді вже не розрізнювано, хто ОУНівець, а хто УПівець. Гляди Л.Шанковський "УПА" в "ІУВ", ст. 754-755

[58] "Сурма", ч. 30, квітень 1951; передрук у його "Перспективи Української Революції", ст. 266. Більшість документів УГВР зібрані в книзі ЗЧ ОУН "УГВР", серія БУП, ч. З, 1956.

[60] Порівняй: П.Полтава, "Елементи революційности українського націоналізму" в "Ідея і чин", орган Проводу ОУН, ч. 10, 1946; передрук у ЗЧ ОУН, "Большевизм і визвольна боротьба", серія БУП, ч. 5; 1957, ст. 221.

[61] Відношення між ОУН і УПА добре з'ясоване в праці Зіновія Карбовича п.н. "Наша визвольна кенцепція" у "Визвольнім Шляху", кн. 2–8,1954; передрук у "Збірка статтей із "Визвольного Шляху", Лондон, 1956, ст. 164–165.

[62] ЗЧ ОУН, "ОУН", серія БУП, ч. 1, 1955, ст. 140.

[63] "Постанови Конференції Проводу ОУН на Українських Землях" в ЗЧ ОУН, "ОУН", серія БУП, ч. 1, 1955, ст. 143–155. Гляди також: Степан Бандера "Командир-Провідник", в його "Перспективи Української Революції", ст. 308. Розв'язання більших від сотні формацій УПА задокументоване у "Відозві Головного Командира до УПА" з липня 1946. ЗЧ ОУН, "УПА", серія БУП, ч. 6. 1957, ст. 166.