Тарас Шевченко - Гайдамаки. Наймичка. Музыкант. Близнецы. Художник (сборник)

• Название: Гайдамаки. Наймичка. Музыкант. Близнецы. Художник (сборник)
• Автор: Тарас Шевченко
• Жанр: Поэзия

Твори Тараса Шевченка проникнуті тонким ліризмом і сумом, що підкреслює незгоди підневільного життя селян-кріпаків на пригніченій, але такій рідній Україні.

У книгу увійшла поема «Гайдамаки» – перший український історичний роман у віршах, що розповідає про Коліївщину, народно-визвольне повстання козацтва проти гніту Речі Посполитої. Також читач ознайомиться з такими творами Шевченка як «Наймичка», «Музикант», «Близнюки» та «Художник».

Произведения Тараса Шевченко проникнуты тонким лиризмом и печалью, отражающей невеселую подневольную жизнь крепостных крестьян на угнетенной, но такой родной и богатой славным прошлым Украине.

В книгу вошла поэма «Гайдамаки» – первый украинский исторический роман в стихах, повествующий о Колиивщине, народно-освободительном восстании казачества против гнета Речи Посполитой. Также читатель сможет ознакомиться с такими сочинениями Шевченко, как «Наймичка», «Музыкант», «Близнецы» и «Художник».

---

167

Елькан Олександр Львович (у Т. Г. Шевченка помилково Лев Олександрович) (1819–1869) – театральний критик i фейлетонiст. «Вездесущего» i «всесведущего» Елькана Шевченко не раз згадує i в «Щоденнику», i в листах до знайомих та друзiв, ставлячись до нього iронiчно.

168

«Зачарований будинок» – п\'єса нiмецького драматурга Й. Ауфенберга (1798–1857).

169

Брати Чернецови – Григорiй (1801–1865) i Никанор (1804–1879) – художники-пейзажисти i побутописцi.

170

«Роберт», «Фенелла» – йдеться про опери французьких композиторiв Джакомо Мейєрбера (1791–1864) «Роберт-диявол» i Данiеля Обера (1782–1871) – «Фенелла».

171

Деларош Поль (1797–1856) – французький художник.

172

Тарновськi – сiм\'я українських помiщикiв.

173

Бем Франц (1788–1846) – росiйський скрипаль-вiртуоз, австрiєць за походженням.

174

Кастор i Поллукс – в античнiй мiфологiї брати-близнюки, сини Зевса; iмена, що стали уособленням вiрної дружби.

175

Соколов Петро Федорович (1791–1848) – росiйський художник, вiдомий своїми акварельними портретами.

176

Гау Володимир Iванович (1816–1895) – живописець-акварелiст.

177

Гiббон Эдуард (1737–1794) – англiйський iсторик, автор шеститомної працi «Iсторiя занепаду i руйнування Римської iмперiї».

178

Клiко – французьке вино.

179

«Квентiн Дорвард» – роман англiйського письменника Вальтера Скотта (1771–1832).

180

Кiпренський Орест Адамович (1782–1836) – росiйський художник-портретист. Намальований ним 1827 р. портрет О. Пушкiна знаходиться зараз у Третьяковськiй галереї в Москвi.

181

Даль Володимир Iванович (1801–1872) – росiйський письменник, мовознавець, фольклорист, автор вiдомого «Толкового словаря живого великорусского языка»

182

Кольман Карл Iванович (1786–1846) – росiйський художник-акварелiст, що змальовував мiськi вуличнi сцени i селянський побут.

183

Мусiн-Пушкiн – Брюс Василь Валентинович (1775–1836) – один iз засновникiв Товариства заохочення художникiв.

184

Голiцин Олександр Миколайович – князь, мiнiстр епохи Олександра I i Миколи I.

185

Рамазанов Микола Олександрович (1817–1867) i Ставассер Петро Андрiйович (1816–1850) – художники-скульптори.

186

Куторга Степан Семенович (1805–1861) – професор зоологiї Петербурзького унiверситету.

187

Поль Шарль де Кок (1794–1871) – французький письменник-романiст.

188

«Векфiльдський священик» – сентиментально-моралiстичний роман англiйського письменника Олiвера Голдсмiта (1728–1774).

189

Пiнеттi – фокусник-iлюзiонiст.

190

Андромаха над телом Патрокла, – _ Андромаха в старогрецькiй поемi «Iлiада» – дружина троянського царевича Гектора, вбитого Ахiллом, одним з вождiв грецького вiйська, що облягло Трою. Шевченко помилково замiсть iменi Гектора поставив iм\'я Патрокла – друга Ахiлла.

191

Овидиево превращение – _ жартiвливий натяк на поета Овiдiя Назона (43 р. до н. е.– 17 р. н. е.) i його твiр «Метаморфози», де розповiдаються мiфи про чародiйнi перетворення людей.

192

Айвазовський Iван Костянтинович (1817–1900) – росiйський художник-маринiст.

193

Как тени у Харонова перевоза… – Харон – в античнiй мiфологiї перевiзник тiней померлих в загробне царство через пiдземну рiчку Стiкс.

194

Лелевель Iоахiм (1786–1861) – польський iсторик, активний учасник польського повстання 1830–1831 pp.

195

Вашiнгтон Iрвiнг (1783–1859) – американський письменник, автор книжки «Iсторiя життя i мандрiвок Христофора Колумба».

196

«Афiнський вечiр» – малюнок Брюллова, зображує Елладу (Стародавню Грецiю) V ст. до н. е. та її культурний центр – Афiни. Парфенон – храм богинi Афiни Паллади в Афiнськiй фортецi; Фiдiй (поч. V ст. до н. е. – бл. 432 або. 431 р. до н. е.) – давньогрецький скульптор, який робив статуї iз золота i срiбла. З цим малюнком Шевченко зiставляє «Афiнську школу» фреску Рафаеля у Ватiканi.

197

Перiкл i Аспазiя. – Перiкл – видатний державний дiяч стародавнiх Афiн (V ст. до н. е.). Аспазiя – його дружина, що вiдзначалася своїм розумом i красою.

198

Ксантiппа – iм\'я сварливої дружини фiлософа Сократа.

199

«Гугеноти» – опера Джакомо Мейєрбера.

200

Йдеться про незакiнчену картину Брюллова на iсторичну тему облога мiста Пскова польсько-литовськими вiйськами Стефана Баторiя в 1581–1582 pp.

201

«Кларисса» – роман в листах англiйського письменника XVIII ст. Самуеля Рiчардсона (1689–1761).

202

Грьоз Жан-Батiст (1725–1805) – французький художник.

203

Геба – в античнiй мiфологiї богиня молодостi i краси, прислужниця старших богiв.

204

Тучегонитель – античний бог грому й блискавки (у грекiв – Зевс, у римлян – Юпiтер).

205

«Робiнзон Крузо» – роман англiйського письменника Данiєля Дефо (1661–1731).

206

Араго Жак (1790–1855) i Дюмон-Дюрвiль (1790–1842) – французькi мандрiвники, що залишили описи своїх кругосвiтнiх подорожей.

207

Плутарх (бл. 46-126) – старогрецький письменник, автор бiографiй видатних грецьких i римських дiячiв.

208

Бахус – в античнiй мiфологiї бог вина i виноробства.

209

Остроградський Михайло Васильович (1801–1862) – росiйський математик.

210

Верне Орас (1789–1863) – художник-баталiст; Гюден Теодор (1802–1880) – маринiст; Штейбен Шарль (1788–1856) – автор картин на iсторичнi теми.

211

Аполлон и девять его сестриц. Аполлон – бог сонця, покровитель поетiв i взагалi дiячiв мистецтва. Сестрами його Шевченко називає муз, яких стародавнi греки вважали покровительками окремих мистецтв i наук.

212

Вечный Город – Рим.

213

Дюпатi Шарль (1746–1788) – французький письменник, автор «Листiв про Iталiю» (1785).

214

Пiранезi Джованнi-Баттiста (1720–1778) – iталiйський гравер, художник та архiтектор, автор гравюр, в яких зобразив пам\'ятники Стародавнього Риму.

215

Iванов Олександр Андрiйович (1806–1858) – росiйський художник, що довго працював в Iталiї над картиною «Явлення Христа народу».

216

Понтiйськi болота – болота навколо Рима.

217

Колiзей – величезний цирк у стародавньому Римi (на 80 тис. глядачiв).

218

Иосиф толкует сны… – традицiйний академiчний сюжет про легендарного бiблiйного Иосифа в темницi, який вдало пояснює сни двох ув\'язнених разом з ним царедворцiв єгипетського фараона (царя) придворного виночерпiя i придворного хлiбодара. Картину на цю тему 1827 р. створив О. А. Iванов.

219

«Метафiзик» – байка Iвана Iвановича Хемнiцера (1745–1784), яка висмiює любителiв пофiлософствувати з усякого приводу.

220

Мiцкевич Адам (1798–1855) – польський поет, автор «Пана Тадеуша» та iнших творiв.

221

«Leonard Demski, mort, anno 18…» (лат.) – помер року 18…

222

Лiбельт Кароль (1807–1875) – польський фiлософ-iдвалiст i теоретик мистецтва, лiберально-буржуазний дiяч.

223

Ельдорадо – за iспанськими легендами i казками, фантастична золота країна; у переносному значеннi – земний – рай.

224

«Северная пчела» – щоденна петербурзька газета, яку видавали реакцiйнi журналiсти i письменники Ф. В. Булгарiн та М. I. Греч.

225

Тиранов Олексiй Васильович (1808–1859) – художник, учень Брюллова.

226

Сатурн – тут уособлення часу (образ античної мiфологiї).

227

Мадейра – острiв в Атлантичному океанi, клiматична станцiя для хворих на легенi i серце.

228

Пiнеллi Вартоломео (1781–1835) – iталiйський художник i гравер.

229

К. Брюллов помер у мiстечку Марцiано, неподалеку Рима, 23 червня 1852 р.