» » » » Олесь Бердник - Подорож в Антисвiт (на украинском языке)

Олесь Бердник - Подорож в Антисвiт (на украинском языке)

Здесь можно скачать бесплатно "Олесь Бердник - Подорож в Антисвiт (на украинском языке)" в формате fb2, epub, txt, doc, pdf. Жанр: Научная Фантастика. Так же Вы можете читать книгу онлайн без регистрации и SMS на сайте LibFox.Ru (ЛибФокс) или прочесть описание и ознакомиться с отзывами.
Рейтинг:

Название:
Подорож в Антисвiт (на украинском языке)
Издательство:
неизвестно
Год:
неизвестен
ISBN:
нет данных
Скачать:

99Пожалуйста дождитесь своей очереди, идёт подготовка вашей ссылки для скачивания...

Скачивание начинается... Если скачивание не началось автоматически, пожалуйста нажмите на эту ссылку.

Вы автор?
Жалоба
Все книги на сайте размещаются его пользователями. Приносим свои глубочайшие извинения, если Ваша книга была опубликована без Вашего на то согласия.
Напишите нам, и мы в срочном порядке примем меры.

Описание книги "Подорож в Антисвiт (на украинском языке)"

Описание и краткое содержание "Подорож в Антисвiт (на украинском языке)" читать бесплатно онлайн.








Бердник Олесь

Подорож в Антисвiт (на украинском языке)

Олесь Бердник

Подорож в Антисвiт

Пролог

Людина з неба

Старий рибалка Хуан схопив Педро за плече, схвильовано затермосив його.

- Дивись, дивись!

- Що таке?

- Падає. З неба. Бачиш? Над Чортовою скелею?

- Бачу. Нiби людина.

- Звiдки людина? Що ти мелеш?

- Може, з лiтака? Не розкрився парашут...

- Не чути. Не гуде!

Темна постать стрiмко наближалась до поверхнi моря. Ось з'явився високий стовп води. Дiти i жiнки на березi перелякано кинулися врозтiч.

Почувся крик. З води з'явилася рука, знову зникла.

- Заводь мотор! - крикнув Хуан.

Педро смикнув тросик старого пiдвiсного мотора. За човном весело зашумiла вода. Берег колихнувся, почав наближатися. Старий Хуан скерував човен до мiсця падiння людини. Педро, стоячи, пильно вдивлявся вперед.

- Нiчого не видно! Ще трохи, дядю Хуан. Ага, з'явилася знову рука. Бачу. Ще трохи...

На поверхнi моря плеснула ще раз рука, показалося обличчя i зникло.

- Педро! Втопиться! - приглушено крикнув Хуан.

Студент мовчки став на борт i стрибнув у воду. Старий рибалка схвильовано ждав. Минали тягучi секунди. Нарештi в глибинi забiлiла сорочка Педро. Вiн зринув бiля човна, глибоко вдихнув повiтря.

- Є. Тримайте, дядю Хуане.

Одною рукою студент витягнув утопленика за комiр пiджака. Старий рибалка помiг йому. Незабаром Педро вже сидiв у човнi, скидаючи мокре вбрання, а незнайомець непорушно лежав на днi човна. Обличчя в багрових сутiнках заходу було непорушне, мертвенне, волосся поприлипало до лоба i щiк, очi глибоко запали.

- Невже мертвий? - прошепотiв Педро. Хуан приклав вухо до грудей, послухав.

- Живий.

Вiн перехилив утопленика вниз обличчям - з рота полилася вода. Потiм, розтираючи ноги, старий наказав:

- Роби штучне дихання, чи як там його...

Через хвилину груди незнайомого судомливо пiднялися... опустилися. Почувся стогiн. Хуан радiсно поглянув на небожа, пiдморгнув. Вони мовчки дивилися на обличчя врятованого, ждали. Нарештi очi його розплющилися, повiки затремтiли. Незнайомий довго дивився в темно-синє небо, потiм його погляд ковзнув униз, зупинився на Педро, перескочив па Хуана.

- Де я? - ледь чутно промовив вiн.

- Заспокойтесь, - Педро нахилився над ним. - Ви в друзiв. Ми врятували вас...

- Врятували, - повторив незнайомий.

- Так. Ви впали в море. Що сталося з вами? Звiдки ви з'явилися?

- З антисвiту, - тихо вiдповiв утопленик.

- Як? - заїкнувся Хуан.

- З антисвiту, - байдуже повторив незнайомий.

Хуан i Педро перезирнулися. Старий рибалка доторкнувся пальцем до лоба. Студент знизав плечима.

- Чи мене хто-небудь бачив? - раптом запитав незнайомий.

- Бачили, - сказав Педро. - Дiти, жiнки на березi... Але пояснiть нам... Хто все-таки ви?

Врятований не вiдповiв. Вiн знову заплющив очi, почав марити. Пальцi його судорожно ворушилися, нiби шукали чогось на днi човна.

- Зовсiм негодящий, - Хуан похитав головою. - Треба везти на берег. Як ти гадаєш - звiдки вiн?

- Може, з в'язницi? Або з божевiльнi.

- Це точнiше. Раз побував на якомусь там свiтi - значить, не iнакше - з жовтого дому...

- В тюрмi теж можуть дати так, що збожеволiєш.

- I то правда. Раз боїться, питає, чи хто бачив - значить, утiк. Тут, на великому островi, недавно побудували якiсь секретнi заводи, приїхали янкi, багато вчених i солдатiв... Може, звiдти?

- Може... Тiльки хто ж вiн? Нiби не з простих людей...

- Схожий на вченого. Обличчя бiле... Мабуть, янкi...

Старий озирнувся, поглянув на берег, на хвилю.

- Буде шторм уночi. Треба їхати додому.

- А його?

- Заберемо з собою. Вже темно, нiхто не побачить. Заводь мотор...

Човен рушив до берега. Колихаючись па гребенях високої хвилi, вiн минув Чортову скелю, зайшов у малесеньку бухту.

Залишивши човен, Хуан i Педро пiдхопили врятованого попiд руки i понесли вузенькою стежечкою до хатини. Розстеливши благеньку ковдру на дерев'яному лiжку, вони поклали на неї незнайомого.

- Побудь з ним, а я пiду розвiшаю сiтi, - сказав Хуан.

Вiн вийшов надвiр. У вiдчиненi дверi вiйнув теплий вiтер, дихнувши духмянистим запахом тропiчних дерев. З моря наступали хмари, темрява дуже швидко скрала небокрай. Педро присiв на край лiжка. Невiдомий щось бурмотiв, стогнав, глухi прокльони виривалися з його грудей, неяснi благання.

- Лю, - марив невiдомий. - Лю, кохана моя... Я знайду тебе... знайду... Хмари, хмари... Чорнi тирани... Я обiйду їх... Я знайду тебе... Лю, дiвчинко моя...

- Що з вами, друже? - стурбовано сказав Педро. - Чи чуєте ви мене?

Невiдомий не вiдповiдав. Хаотичнi слова зривалися з його вуст:

- Вогонь... Небесний вогонь... Ми пройдемо крiзь нього... Лю... дiвчинко моя... Вiн не спалить тебе... Де ти?.. Де? Лю... Я не бачу... не чую тебе...

Знадвору ввiйшов старий Хуан, запалив лiхтар. Слабке сяйво впало на лiжко, на зелене обличчя незнайомого.

- Ну що? - запитав Хуан.

- Марить. Повторює iм'я дiвчини якоїсь. Нiчого не зрозумiло...

- Що ж ми з ним будемо робити?

- Хай лежить. Отямиться - поговоримо.

- Хай буде так. Тодi я пiшов спати...

Хуан розстелив старi сiтi в кутку хатини, крекчучи, прилiг на них. Вмощуючись, сказав:

- Ловили ми з тобою рибу, а впiймали... виходця з iншого свiту. Ну, тобi добранiч...

- Добранiч, дядю Хуан...

Незабаром старий рибалка засвистав носом. За стiнами хатини розгулювався вiтер, важко гупала хвиля об Чортову скелю. В щiлини вривалася негода, лiхтар хитався, i мерехтливе сяйво його кидало примарнi тiнi на глиняну долiвку, на обличчя невiдомого. Печать таємницi лежала на ньому. Вона вiдчувалася у всьому-i в дивному мареннi, i в загострених, тривожних рисах лиця, i в незвичайнiй появi цiєї людини.

Педро сидiв, думав, намагався зрозумiти, звiдки мiг впасти незнайомий. З лiтака, гелiкоптера? Навряд чи залишився б живим. Та й лiтака не видно було...

Студент прилiг на вузький тапчан, заплющив очi.

Незнайомий знову застогнав. Педро схопився з тапчана, пiдiйшов до нього.

- Ви чуєте мене?

Незнайомий заворушився, розплющив очi, над силу звiвся на лiжку, сiв.

- Ви врятували... мене? - прошепотiв вiн.

- Так, друже, - лагiдно вiдповiв Педро. - Але про це не слiд говорити... Краще скажiть, хто ви, звiдки? I чим вам допомогти?

- Я з антисвiту, - вiдповiв незнайомий.

Педро пильно поглянув на нього, здивувався. Очi врятованого дивилися зосереджено i серйозно, вони нiяк не були схожi на очi божевiльного. Тiльки в глибинi їх тремтiв невiдомий вогник, iскра якоїсь таємницi.

- Ви не вiрите менi? - запитав невiдомий.

- Я б хотiв, щоб ви розмовляли зi мною серйознiше, - обережно сказав Педро. - Бачте, я студент фiзик. Про iншi свiти ви могли б розповiсти моєму дядi Хуану. Та й вiн не повiрить...

- I даремно. Я кажу про антисвiт... матерiальний, а не мiстичний... Якщо ви фiзик, то зможете зрозумiти. Я теж фiзик - тiльки не студент, а вчений. Спати однак вже не зможу... Я розкажу вам все...

Очi Педро заблищали.

- Але, може, ви втомилися? Може, слiд вiдпочити?

- Нi, - рiшуче заявив незнайомий. - Добре, що я зустрiв саме вас. Може, ви ще допоможете менi. Але спочатку познайомимось... Моє iм'я Генрiх. Генрiх Уоллес...

- Педро. Педро Саiра...

- А тепер дайте менi води... Мучить спрага. Спасибi... Так слухайте ж...

Роздiл перший

ЛЮ ЗНИКАЄ

Ми закiнчили унiверситет у Сан-Францiско минулого року. Нас викликали в якесь вiйськове вiдомство i запропонували роботу за межами країни.

Ми - це я i Люсi, моя наречена. Чудова дiвчина. Чорноволоса, висока, струнка, з гарячими японськими очима. Це все, що впада у вiчi. Та про душу її нiхто не зможе розповiсти. Це можна лише вiдчути. Ви посмiхаєтесь... Гадаєте, що всi закоханi вважають своїх подруг за найкращих? Може й так.

Отож... нам давали роботу на островi в Карiбському морi. Ви знаєте його. Це - сусiда вашого острова. Нам не сказали, що за робота, але попередили: дослiди будуть секретнi i дуже важливi. Плату обiцяли велику, мiсце було чудове, i ми, пiсля недовгого вагання, дали згоду.

Ми вiдпливли з Нью-Йорка електроплавом, а потiм, серед ночi, нас пересадили на гелiкоптер. На свiтанку ми вже були на островi.

Нас зустрiв керiвник секретної лабораторiї професор Шрат. Ми чули про нього ранiше, в унiверситетi. Вiн вважався найкрупнiшим спецiалiстом у галузi тяжiння i квантової механiки*. Вiн здавався нам суворим i стриманим. Привiтавшись, оглянувши нас, професор сказав:

______________

* Квантова механiка - роздiл фiзики, що вивчає закони руху часток атомних розмiрiв i дуже малої маси - електронiв, протонiв, нейтронiв, атомiв, молекул.

- Три роки ви звiдси нiкуди не вийдете. Вам говорили про це?

- Нi.

- То знайте ж. Жодного слова про напрям роботи. Нiяких запитань. Ясно?

- Ясно, професоре... Але...

- Нiяких але... Ще одне. Ви повиннi брати участь в експериментах. Вам сказали про це?

- Нi, - занепокоєно вiдповiв я.

- Тодi знайте, - твердо заявив професор. - Маєте час. Можете вiдмовитись, повернутись назад.

Ми з Лю переглянулись, потiм подивилися на шефа, його м'ясисте, в глибоких зморшках обличчя було непорушне, суворе. Вiн ждав.


На Facebook В Твиттере В Instagram В Одноклассниках Мы Вконтакте
Подписывайтесь на наши страницы в социальных сетях.
Будьте в курсе последних книжных новинок, комментируйте, обсуждайте. Мы ждём Вас!

Похожие книги на "Подорож в Антисвiт (на украинском языке)"

Книги похожие на "Подорож в Антисвiт (на украинском языке)" читать онлайн или скачать бесплатно полные версии.


Понравилась книга? Оставьте Ваш комментарий, поделитесь впечатлениями или расскажите друзьям

Все книги автора Олесь Бердник

Олесь Бердник - все книги автора в одном месте на сайте онлайн библиотеки LibFox.

Уважаемый посетитель, Вы зашли на сайт как незарегистрированный пользователь.
Мы рекомендуем Вам зарегистрироваться либо войти на сайт под своим именем.

Отзывы о "Олесь Бердник - Подорож в Антисвiт (на украинском языке)"

Отзывы читателей о книге "Подорож в Антисвiт (на украинском языке)", комментарии и мнения людей о произведении.

А что Вы думаете о книге? Оставьте Ваш отзыв.