» » » Владислав Манжара - За чашкою Чаю…

Владислав Манжара - За чашкою Чаю…

Здесь можно скачать бесплатно "Владислав Манжара - За чашкою Чаю…" в формате fb2, epub, txt, doc, pdf. Жанр: Самиздат, издательство SelfPub.rubf71f3d3-8f55-11e4-82c4-002590591ed2. Так же Вы можете читать книгу онлайн без регистрации и SMS на сайте LibFox.Ru (ЛибФокс) или прочесть описание и ознакомиться с отзывами.
Рейтинг:

Название:
За чашкою Чаю…
Издательство:
SelfPub.rubf71f3d3-8f55-11e4-82c4-002590591ed2
Жанр:
Год:
неизвестен
ISBN:
нет данных
Скачать:

99Пожалуйста дождитесь своей очереди, идёт подготовка вашей ссылки для скачивания...

Скачивание начинается... Если скачивание не началось автоматически, пожалуйста нажмите на эту ссылку.

Вы автор?
Жалоба
Все книги на сайте размещаются его пользователями. Приносим свои глубочайшие извинения, если Ваша книга была опубликована без Вашего на то согласия.
Напишите нам, и мы в срочном порядке примем меры.

Как получить книгу?
Оплатили, но не знаете что делать дальше? Инструкция.

Описание книги "За чашкою Чаю…"

Описание и краткое содержание "За чашкою Чаю…" читать бесплатно онлайн.



Невеличка за обсягом збірка з 4 маленьких розповідей. Історії ніяк не зв'язані між собою. Головні герої не знають одне одного, але їх поєднує те, що кожен з них відчуває що скоро знайде свою другу половинку. Ту саму серед 7 міліардів інших людей. Це відчуття знайоме кожному…






Владислав Манжара


За чашкою Чаю


Збірка невеличких оповідань про кохання. Нічого особливого, але за чашкою чаю почитати можна.


2017


ЗМІСТ


Незнайомка      4

“Зачекаєте?”      9

Без назви      13

Неочікувана зустріч      20


Від Автора


Вітаю моїх читачів! Звертаюся в першу чергу до людей, які ну дуже люблять читати. Настільки це люблять, що читають навіть слова автора (сам частенько пропускаю цю сторінку).

Що Я хочу сказати. Це твори, які Я писав в продовж свого студентства. Тому вони можуть бути наївні, занадто прості, або нудні. У зв’язку з цим, хочу попросити не судити строго і не порівнювати мене з метрами письма. Я лише починаю.

Я пишу лише у своє задоволення, тому оповідань так мало. Думаю, з часом Я збільшу кількість і якість творів, тому дуже сподіваюсь, що вам сподобаються мої розповіді і ви буде з нетерпінням чекати на вихід наступної збірки.

Приємного читання!


P. S.: Не забудьте заварити чай.

P. P. S.: І загорнутись у м’яку, теплу ковдру.


НЕЗНАЙОМКА


Він стояв біля входу в ТРЦ. На дворі було не дуже холодно. Можливо, це просто йому здавалось, бо серце активно переганяло кров по жилах. Він хвилювався перед першою зустріччю. Масло в вогонь додавало і її запізнення. Аж 15 хвилин! Для нього, завжди пунктуальної людини, це було занадто багато. Але він знав про жіночу особливість довго збиратися…

Падав лапатий сніг. Вона поспішала на зустріч. Варто додати, що її швидкість на каблуках не значно перевищувала швидкість, з якою деякі люди прогулюються парком. Як завжди, вона затягувала з виходом. Чепурилася до останньої хвилини. Та ще й, як на зло, забула гребінець на трюмо і поверталась за ним. На зупинці, як завжди, проїхали дві маршрутки, які їхали не в ту сторону. Не зважаючи на всі ці дрібні перепони вона вже була на фінішній прямій. Вже виднілась вивіска ТРЦ…

Він стояв і дивився як повільно, не поспішаючи падає сніг. «От йому точно нікуди спішити» – подумав він і в цей момент побачив дівчину, яка була протилежним явищем до цього спокійного снігопаду. Майже перечіпляючись, вона наближалась до нього. Він зрозумів: це – вона! Дівчина, з якою він переписувався кілька тижнів і бачив тільки на фото. В житті вона була це вродливішою. Підбори чоботів весело відбивали швидкий ритм. Світла коса лежала на темному пальто. Шарф закривав груди і горло від холодного вітру. «Дивовижна…»

Вона поспішала як могла. Піднявши очі, щоб подивитись, чи не налетить вона на когось, вона побачила його. «Це точно він! Точно, як на фото». Високий парубок стояв біля входу і дивився на неї. Він тримав руки в кишені куртки, щоб вони не змерзли. Подумки вона дорікала себе за нездатність прийти вчасно. Але він чекав і це добре. До нього залишалось кілька кроків.

І от вони зустрілись. Дві людини, які ніколи раніше один одного не бачили. Яких звела разом всесвітня павутина, в якій переплелись людські долі тісніше, ніж за всі століття до цього. В мережі можна знайти не тільки неграмотність і вузьколобість на безглуздих форумах, але і дещо чистіше. (Дискусії про те, що Інтернет вбив живе спілкування залишимо якраз для таких форумів. А зараз подовжимо розповідь про пару, яку поєднав Інтернет, і яка зараз застигла у вашій уяві.)

– Привіт. – Сказав він. Це єдине що прийшло йому в голову. Та і що ще можна було казати в даній ситуації?

– Привіт. Я тебе одразу впізнала. Ти такий же як на фото. – Вона не знала як себе вести. Це перше в її житті подібне знайомство. Від подруг вона вдосталь наслухалась про випадки, коли співрозмовник з мережі, зовсім не такий, як на фото і вже підготувала себе до гіршого, але ці хвилювання були марними. Він такий, як там: високий, чорнявий, з зеленими очима. Гладенько поголений, без жодного порізу. Щира посмішка випромінювала оптимізм.

– А ти не така…

«Ну от» – подумала вона, але поспішила з висновками, через занадто довгу паузу.

– …В житті ти краща. Але це не виправдовує твого запізнення.

– Вибач. Я завжди така. Я нічого не можу з цим зробити. Скільки вже разів пробувала, але ніяк не виходить прийти вчасно.

– Все гаразд. Не хвилюйся. Ходімо всередину!

– Звичайно. Ти, напевно замерз.

Посміхаючись, вони зайшли всередину.

ТРЦ був чудовий. Кілька поверхів з магазинами, в довгому коридорі першого поверху була купа маленьких кав’ярень, різноманітного оформлення. Але вони йшли в конкретний заклад. Він не спроста вибрав його. Це було його улюблене кафе в місті. Однією з родзинок цього закладу була кухня. Нічим цікавим вона не виділялась, але повар наче продав душу дияволу, тому що все було дуже смачним. Особливо він любив там круасани. Вони були просто божественні. Великий і теплий круасан з чашкою гарячої кави – його постійне замовлення в цьому закладі.

Зайшовши в кафе, вони швидко зайняли вільний столик на двох. Він був маленький, але це лише сприяло більш близькому спілкуванню. Взагалі треба відмітити, що в кафе було не багато людей. Це пов’язано з його розміщенням. Кафе знаходиться далеко від входу, до того ж, майже під сходами на 2 поверх. Його не так то і легко помітити з першого погляду! Інші кафе були розташовані в більш видимих місцях. Та й сам Сергій знайшов його випадково. Це кафе відвідували переважно одні й ті ж люди, і це ще дужче підсилювало домашню атмосферу. В кафе було кілька вікон. Такою розкішшю не могли похвалитись заклади по інший бік коридору. До того ж, через особливості забудови і ландшафту, з вікна відкривався чудовий краєвид. Через кілька метрів від вікна був крутий спуск, а в низині розтягнувся приватний сектор, який закінчувався пляжем і широкою річкою. Для того, щоб зробити ще затишніші умови своїм відвідувачам, підвіконня були м’якими. На них можна було сісти і почитати якусь книжку. До речі, в кафе була досить велика бібліотека, яку сформували самі ж відвідувачі.

– Що ти будеш? – запитав Сергій.

– Не знаю… Щось порадиш? – Ксеня взяла меню і почала його гортати.

– Любиш каву? Можу порадити круасан з кавою. Круасани тут чудові. Вони самі їх готують.

– Добре. Що тут ще є? – Вона гортала меню. Судячи з нього, воно більше нагадувало ресторанне.

– Можеш скуштувати млинці. В них смачне тісто і різноманітна начинка.

– Я якраз на них дивлюсь.

Підійшла мила офіціантка.

– Привіт, Сірьож. Як завжди?

– Привіт, Насть. Так. Але трошки пізніше. Можеш, спочатку принести мені грибного супу?

– Звичайно. А твоїй супутниці що?

– Мені млинця з бананом і…

– Там є номер. Так зручніше гостям казати, а нам записувати.

– 17. Так 17. І Чай. Зелений.

– Буде зроблено. – Офіціантка пішла до вікна кухні.

– Я бачу, ти тут часто буваєш. Вже вивчили, що ти замовляєш.

– Так. Це моє улюблене кафе. Просто обожнюю його! Тут іноді бувають літературні вечори, де молоді письменники зачитують свої твори. Це навіть не ініціатива власників. Так склалось само собою.

– Так затишно. Я ніколи тут не була. Навіть не помічала його.

– Отак завжди, те що нам подобається, ми не помічаємо бо воно знаходиться перед самим нашим носом.

В теплій атмосфері пройшов весь вечір. В реальному житті спілкуватись виявилось цікавіше. В них було стільки тем для спілкування, стільки сказано… Йти не хотілось взагалі. Але кафе працювали лише до 23 години. Час пролетів непомітно для обох.

Вони хотіли продовжити спілкування, тому вирішили прогулятися нічним містом. Жовті ліхтарі освітлювали майже порожні вулиці. Білий сніг добре відбивав світло, тому було зовсім не темно. Його руки знаходились в кишенях. Вона просунула свою тендітну ручку під його руку. Притиснувшись до нього, вона відчула тепло і спокій. Він подививсь на неї щасливим поглядом і посміхнувся. Це була ледь помітна посмішка, яку зобразив у своїй роботі відомий майстер.

– Мені вже час до дому. – Сказала вона.

– Я тебе проведу.

– Я не проти.

Спочатку Сергія зовсім не збентежило те, що вони рухаються в його район. Може просто збіг, думав він. За розмовою він забув все. В цей момент існувала лише вона. Її голос був музикою, яку він слухав би вічно…

– Давай зріжемо тут. – Ксеня потягла його навпростець через алейку, яка вела до під’їзду. – В цей під’їзд можна ввійти як з вулиці, так і з двору. Я ним часто скорочую.

Пройшовши транзитом через під’їзд і вийшовши з іншого боку, його осяяло.

– Це мій двір…

– Пробач, що?

– Це мій двір. – Сказав він вже чіткіше. – Он там мій під’їзд. А через ці двері Я ніколи не ходив. Завжди обходив і заходив аркою. Я тут лише півроку живу і мало кого знаю.

Конец ознакомительного фрагмента.

Текст предоставлен ООО «ЛитРес».

Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.


На Facebook В Твиттере В Instagram В Одноклассниках Мы Вконтакте
Подписывайтесь на наши страницы в социальных сетях.
Будьте в курсе последних книжных новинок, комментируйте, обсуждайте. Мы ждём Вас!

Похожие книги на "За чашкою Чаю…"

Книги похожие на "За чашкою Чаю…" читать онлайн или скачать бесплатно полные версии.


Понравилась книга? Оставьте Ваш комментарий, поделитесь впечатлениями или расскажите друзьям

Все книги автора Владислав Манжара

Владислав Манжара - все книги автора в одном месте на сайте онлайн библиотеки LibFox.

Уважаемый посетитель, Вы зашли на сайт как незарегистрированный пользователь.
Мы рекомендуем Вам зарегистрироваться либо войти на сайт под своим именем.

Отзывы о "Владислав Манжара - За чашкою Чаю…"

Отзывы читателей о книге "За чашкою Чаю…", комментарии и мнения людей о произведении.

А что Вы думаете о книге? Оставьте Ваш отзыв.