» » » » Бернар-Марі Кольтес - Роберто Зукко


Авторские права

Бернар-Марі Кольтес - Роберто Зукко

Здесь можно скачать бесплатно "Бернар-Марі Кольтес - Роберто Зукко" в формате fb2, epub, txt, doc, pdf. Жанр: Драматургия, издательство Юніверс, год 2003. Так же Вы можете читать книгу онлайн без регистрации и SMS на сайте LibFox.Ru (ЛибФокс) или прочесть описание и ознакомиться с отзывами.
Бернар-Марі Кольтес - Роберто Зукко
Рейтинг:
Название:
Роберто Зукко
Издательство:
Юніверс
Год:
2003
ISBN:
нет данных
Скачать:

99Пожалуйста дождитесь своей очереди, идёт подготовка вашей ссылки для скачивания...

Скачивание начинается... Если скачивание не началось автоматически, пожалуйста нажмите на эту ссылку.

Вы автор?
Жалоба
Все книги на сайте размещаются его пользователями. Приносим свои глубочайшие извинения, если Ваша книга была опубликована без Вашего на то согласия.
Напишите нам, и мы в срочном порядке примем меры.

Как получить книгу?
Оплатили, но не знаете что делать дальше? Инструкция.

Описание книги "Роберто Зукко"

Описание и краткое содержание "Роберто Зукко" читать бесплатно онлайн.



Історія неймовірна: міфічний персонаж — герой, схожий на Самсона чи Голіафа, тих казкових богатирів, яких, зрештою, занапастив камінець або жінка.






ПОВІЯ: Холод собачий. Цей чувак ще кінці віддасть.

ПАРУБІЙКО: Не побивайся за ним. Бачиш, у нього піт ллється і він увесь аж палає.


ЗУККО:

«Навколо бризки, град, буяння ночі,
Зійшлись вітри й вода у січі цій без міри,
Я зводжу двоє рук до млистого ефіру».

ПАРУБІЙКО: Ого, як же він набрався

ДРУГИЙ ПАРУБІЙКО: Де там. Він у рота не брав.

ПОВІЯ: Він схибнутий, та й годі. Не займайте його.

ЗДОРОВИЛО: Не займати? Він доїв нас до живих печінок, а нам його не займати? Ще раз сунеться — і я йому голову об асфальт розтовчу.

ПОВІЯ (підходячи до Зукко, щоб забрати його.): Більше не заводь бійки, хлопче, не заводь. Ти і так уже свій гарненький писок понівечив. Хоче, щоб дівчатка перестали на тебе озиратися? Писочок, соколику, — річ делікатна. Думаєш, його тобі дано на весь вік, аж це неждано-негадано розіб’є якийсь дурний дубак, що йому за своєю пикою дивитися не треба. А тобі, соколику, ще й як треба. Розмалюють портрет, і все життя занапащене — ти вже безхвостий. Зараз про це ти не думаєш, але потім, даю тобі слово, не раз і не два роздумаєш. Ну, не дивись на мене так, а то заплачу; ти з того журливого десятка, на якого тільки глянеш, так одразу на плач і збирається.

Зукко підходить до здоровила і дає йому стусана.

ПОВІЯ: Ну от, вони знов за своє.

ЗДОРОВИЛО: Не сікайся, безштанько, не сікайся.

Зукко дає йому ще одного стусана. Здоровило стусає й собі. Бійка.

ПОВІЯ: Я викликаю фараонів. Він же його вб'є…

ПАРУБІЙКО: Ніяких фараонів.

ДРУГИЙ ПАРУБІЙКО: Все одно він уже з ногами вкрився.

Зукко зводиться на ноги і кидається навздогін за здоровилом, упинається в нього і відважує йому в мордаса.

ПОВІЯ: Не відповідай, облиш його, він уже на ногах не стоїть.

ЗУККО: Що, здрейфив? Страхопуде, легкодуху, ганчірка…

Здоровило кидає його так, що він котиться по асфальту.

ЗДОРОВИЛО: Спробуй ще, і я розчавлю тебе, як комара.

Зукко ще раз підводиться, готовий битися знову.

ПОВІЯ (до здоровила): Не чіпай, не чіпай його.

Здоровило збиває Зукко ударом кулака.

ПАРУБІЙКО: Він його поклав, хлопці

ПОВІЯ: Велике діло. Правду він казав — усі ви страхопуди.

ЗДОРОВИЛО: Двічі кусати тій самій собаці не дають.

Заходять до бару.

Зукко зводиться на ноги, підходить до будки.

Знімає слухавку, накручує номер, чекає.

ЗУККО: Я їду. Негайно. Надто жарко у цьому клятому місті. Їду в Африку, під сніжок. Якщо не поїду, то здохну. Усе одно ніхто нікому не потрібен. Ніхто. Чоловіки потребують жінок, а жінки потребують чоловіків. Але не заради любові, любові між ними нема. Жінок я як і трахаю, то тільки з жалю. Мені б ліпше родитися собакою, не був таким бездольним. Безхатнім собакою, колупай лом смітників; ніхто б мене не помічав. Гарно було б бути жовтим псом, шолудивим по саму ріпицю, тихим, як тінь. Гарно було б цілий вік гребтися на помийниці. Без мови, по-моєму, можна обійтися — вона нічого не передає. Годі вчитися словам. Школі треба закрити, а кладовища розбудовувати. Так чи інакше, мине там рік чи сто років — байдуже; рано чи пізно помруть усі, геть усі. І тоді, і тоді заспіває; защебече врадуване птаство.

Зукко впускає слухавку, сідає під будкою.

Здоровило підходить до Зукко.

ЗДОРОВИЛО: Про що, безштаньку, задумався?

3УККО: Та от міркую про безсмертя краба, слизняка та хруща.

ЗДОРОВИЛО: Бачиш, сам я битися не люблю. Але ж ти, безштаньку, так наривався, що не можна було не поквитатись. Ну чого ти так ліз у бійку? Можна подумати, смерті шукаєш.

ЗУККО: Смерті я не шукаю. Я помру.

ЗДОРОВИЛО: Усі помруть, безштаньку.

3УККО: Це не доказ.

ЗДОРОВИЛО: Можливо.

ЗУККО: Тут заковика з пивом, не з тим, що купують, а з тим, що ставлять. Треба відлити.

ЗДОРОВИЛО: Давай, а то буде пізно.

3УККО: Правда, що навіть собаки дивляться на мене скрива?

ЗДОРОВИЛО: Собаки ніколи ні на кого не дивляться скрива. Собаки — єдині істоти, на яких ти можеш покластися. Вони можуть любити тебе чи не любити, та зроду тебе не осудять. І коли тебе, безштаньку, геть усі відцураються, завжди знайдеться собака, який прийде сюди до тебе лизати підошви ніг.

ЗУККО:

«Смерть підла, люте горе,
Скорботна древня мати,
Суддя такий суворий,
Як їх не проклинати!»

ЗДОРОВИЛО: Сходи, все-таки, відлий.

ЗУККО: Запізно.

На світ благословляється.

Зукко дрімає.

IX. Даліла

Комісаріат поліції. Інспектор; комісар.

Входить дівчисько у супроводі брата. Брат пристає на темному порозі.

Дівчисько підходить до портрета Зукко і показує на нього пальцем.

ДІВЧИСЬКО: Я знала його.

КОМІСАР: Знала кого?

ДІВЧИСЬКО: Оцього хлопця. Мій давній знайомий.

ІНСПЕКТОР: А хто він такий?

ДІВЧИСЬКО: Таємний агент. Друг.

ІНСПЕКТОР: А що це за тип позад тебе?

ДІВЧИСЬКО: Мій брат. Мій супровідник. Це він порадив мені прийти до вас по тому, як я впізнала його на вуличному фото.

ІНСПЕКТОР: А що він у розшуку, знаєш?

ДІВЧИСЬКО: Атож, я так само його розшукую.

ІНСПЕКТОР: Кажеш — друг?

ДІВЧИСЬКО: Друг, авжеж, друг.

ІНСПЕКТОР: Він убивця поліцая. Тебе теж заарештують і звинуватять у тому, що ти підсобляла, переховуванні зброї та в небажанні виказати злочинця.

ДІВЧИСЬКО: Прийти до вас і заявити, що я його знала, мені нараяв брат. Я нічого не ховаю, нікого не запродую, я була з ним знайома, та й усе.

ІНСПЕКТОР: Скажіть братові, хай вийде.

КОМІСАР: Тобі що, позакладало? Забирайся!

Брат виходить

ІНСПЕКТОР: Що ти про нього знаєш?

ДІВЧИСЬКО: Усе.

ІНСПЕКТОР: Він француз? Чужоземець?

ДІВЧИСЬКО: У нього легкий, дуже гарний акцент.

ІНСПЕКТОР: Германський?

ДІВЧИСЬКО: Не знаю, що означає германський.

ІНСПЕКТОР: То він тобі казав, що він таємний агент? Чудасія, та й годі. Власне, таємний агент має зоставатися таємним.

ДІВЧИСЬКО: Я заприсяглася йому, що свято збережу його секрет.

ІНСПЕКТОР: Браво! Якщо ти берегтимеш отак секрети, наша праця буде легка.

ДІВЧИСЬКО: Він казав, що їде з завданням до Африки, у гори, де лежить вічний сніг.

ІНСПЕКТОР: Німецький агент у Кенії.

КОМІСАР: Поліція не може приймати таких неправдивих фактів.

ІНСПЕКТОР: Ці факти, комісаре, достатні. (Дівчиську.) А тепер його ім'я. Ти ж знаєш його, адже це твій друг.

ДІВЧИСЬКО: Так, знаю.

ІНСПЕКТОР: То скажи його.

ДІВЧИСЬКО: Я знаю його дуже добре.

ІНСПЕКТОР: Ти що, глузуєш з нас, дівчиську? Хочеш дістати по морді?

ДІВЧИСЬКО: Ні, я його знаю. Але не можу вимовити.

ІНСПЕКТОР: Як це — не можеш вимовити?

ДІВЧИСЬКО: Воно в мене тут, на кінчику язика.

КОМІСАР: На кінчику язика, на кінчику язика. Тобі що, хочеться ляпасів і стусанів, щоб тебе перегнали через росу? То ми маємо тут, аби ти знала, спеціально обладнані камери.

ДІВЧИСЬКО: Ні, ні, тут не те. Мені треба зібратися.

ІНСПЕКТОР: Принаймні, тільки ім'я. Ти повинна напружити пам'ять, ти ж його шептала йому на вухо.

КОМІСАР: Ім'я, ім'я. Байдуже, яке, а то я посаджу тебе до КПЗ.

ДІВЧИСЬКО: Андреас.

ІНСПЕКТОР: (комісарові): Запишіть: Андреас. (Дівчиську): Ти певна?

ДІВЧИСЬКО: Ні.

КОМІСАР: Зараз я уб'ю її.

ІНСПЕКТОР: Роди це кляте ім'я, а то я запхаю тобі щось у горлянку. Поквапся, а то воно саме про себе нагадає.

ДІВЧИСЬКО: Анжело.

ІНСПЕКТОР: Іспанець.

КОМІСАР: Або італієць, бразилець, португалець, мексиканець. Я навіть знаю берлінця ні ім'я Хуліо.

ІНСПЕКТОР: Чого ви тільки не знаєте, комісаре. (Дівчиську.) Я починаю нервуватися.

ДІВЧИСЬКО: Я його відчуваю, вже на самих губах.

КОМІСАР: Може, дати тобі зубочистки, щоб воно вилетіло?

ДІВЧИСЬКО: Анжело, Анжело, Дольче, або щось у такому дусі.


На Facebook В Твиттере В Instagram В Одноклассниках Мы Вконтакте
Подписывайтесь на наши страницы в социальных сетях.
Будьте в курсе последних книжных новинок, комментируйте, обсуждайте. Мы ждём Вас!

Похожие книги на "Роберто Зукко"

Книги похожие на "Роберто Зукко" читать онлайн или скачать бесплатно полные версии.


Понравилась книга? Оставьте Ваш комментарий, поделитесь впечатлениями или расскажите друзьям

Все книги автора Бернар-Марі Кольтес

Бернар-Марі Кольтес - все книги автора в одном месте на сайте онлайн библиотеки LibFox.

Уважаемый посетитель, Вы зашли на сайт как незарегистрированный пользователь.
Мы рекомендуем Вам зарегистрироваться либо войти на сайт под своим именем.

Отзывы о "Бернар-Марі Кольтес - Роберто Зукко"

Отзывы читателей о книге "Роберто Зукко", комментарии и мнения людей о произведении.

А что Вы думаете о книге? Оставьте Ваш отзыв.