» » » » Брати Капранови - Розмір має значення

Брати Капранови - Розмір має значення

Здесь можно скачать бесплатно "Брати Капранови - Розмір має значення" в формате fb2, epub, txt, doc, pdf. Жанр: Современная проза. Так же Вы можете читать книгу онлайн без регистрации и SMS на сайте LibFox.Ru (ЛибФокс) или прочесть описание и ознакомиться с отзывами.
Брати Капранови - Розмір має значення
Рейтинг:

Название:
Розмір має значення
Издательство:
неизвестно
Год:
неизвестен
ISBN:
нет данных
Скачать:

99Пожалуйста дождитесь своей очереди, идёт подготовка вашей ссылки для скачивания...

Скачивание начинается... Если скачивание не началось автоматически, пожалуйста нажмите на эту ссылку.

Вы автор?
Жалоба
Все книги на сайте размещаются его пользователями. Приносим свои глубочайшие извинения, если Ваша книга была опубликована без Вашего на то согласия.
Напишите нам, и мы в срочном порядке примем меры.

Описание книги "Розмір має значення"

Описание и краткое содержание "Розмір має значення" читать бесплатно онлайн.








Брати Капранови


Розмір має значення

Розмір має значення


- Коза кричала нелюдським голосом, - філософськи зауважив я і потягнувся по навушники плеєра.

А з вулиці, заповнюючи кожен кубічний сантиметр моєї кімнати і сягаючи навіть міжклітинного простору тіла, линув справжній український скандал.

- Ой, людоньки добрі, що вона зі мною зробила! Як я тепер сусідам в очі буду дивитися?! А ти чого мовчиш? Це що, не твоя донька? Скажи їй…

Гармонійні звуки «Юпітеріанської кантати» врятували мої вуха, а головне - мозок від вибуху, який от-от мав статися під впливом ультразвукових гармонік сусідчиного голосу. Класичні мелодії швидко заспокоюють, навіть у сучасній обробці. До речі, непогане аранжування - лаконічно і без зайвих викрутасів. Єдине, що викликає подив, - це систематичні стрибки теми в однойменний мінор. Наскільки пам’ятаю, геть відсутні в класичній партитурі. Чи все ж таки там було щось подібне?

Сумніви належало розвіяти негайно, і я запустив у мережу пошук академічного варіанту виконання - наприклад, Зведеним міжпланетним оркестром. Все-таки з часів студіювання музичної літератури, а було це на третьому курсі Академії Української Галактичної Служби, минуло… Господи, та вже п’ять років!

- Бі-і-іп, - мережа звітувала про успішне завершення пошуку.

Ну, то що там… Аби зосередитись, я на хвилинку вимкнув звук і мало не вистрибнув з фотеля.

- Ма-мо-о-о-о! Чесне сло-о-во-о-о!!! Нічого у мене не було-о-о! - за голосовими даними донечка нічим не поступалася матусі.

Під таким акустичним тиском я кілька секунд не міг влучити у кнопку плеєра, а тому вимушено слухав продовження сусідської драми.

- Не було? А як це сталося?! Я заміж дівчиною виходила, можеш батька спитати. А ти?! Кому ти тепер така потрібна…

Нарешті в навушниках зазвучала мелодія, і я вивів гучність на максимум. Уривки сусідських розборів не давали зосередитися. Не вгледіли за дочкою, тепер мають собі халепу.

А втім, класичне виконання «Юпітеріанської кантати» виявилося трошки сухуватим. Моєї розосередженої уваги все-таки вистачило на те, аби помітити в частині алегро завуальовані мінорні настрої, які, певно, і надихнули автора сучасної обробки. Молодець він, слово честі, молодець. Так вдало розвинув потенціал старої мелодії! Я викликав на дисплей інформацію про автора аранжування. Та-ак. Слоненко. Варто було чекати на щось подібне. Ми, українці, любимо мінор.

На кінець безплатної фонограми, як завжди, було навішано рекламного ролика. Цього разу нам пропонували диво-засіб для схуднення, який треба вживати змолоду, аби не повніти навіть після народження дитини. Дітей родити я не збирався, але рекламу дисципліновано дослухав - розумний комп’ютер давав інформацію без грошей тільки за умови повноцінного програвання комерційного треку.

Навчений попереднім гірким досвідом, я ретельно зачинив вікно, і тільки потім зняв навушники. Зроблені із сатурніанського кварцу склопакети не пропускали ультразвуків. Особисто для мене сусідський скандал закінчився. Але на жаль, разом з ним закінчився і вихідний. Дзвоник спецзв’язку затремтів у самому вусі і одразу ж розродився противним голосом диспетчера:

- Агенте Мамаю! Терміновий виклик. Центральний офіс, кімната 305.

Центральний? Якого дідька?

- Підтвердіть час прибуття.

- Тридцять дві хвилини, - насправді я не мав нічого проти викликів у вихідні, проте після божественної «Юпітеріанської кантати» голос автомата здавався дещо брутальним. - Буду о тринадцятій сорок сім за київським часом.

- Тринадцята сорок сім, київський підтверджую.

Я рішуче смикнув блискавку куртки і заплющився. Виклик до Центрального - це серйозно. Знаючи напам’ять статути, я усвідомлював, що пряме звернення до агента повз регіональний офіс допускається тільки у випадках Загальнонаціональної Надзвичайної Події.

А крім того, як і більшість агентів, я ще ніколи не був у Центральному офісі.


Хижа паща Центрального автоматичного шлюзу розкрилася просто перед моїми здивованими очима. Колись я боявся навіть мріяти про таке. Але Надзвичайна Подія прирівнювала нас, простих смертних, до кола допущених.

Агенте другого класу Мамай, ти потрібен Країні! І вона натомість дає тобі захмарні можливості: перепустку до святая святих УГС - Центрального офісу.

Я навмисне не брав собі на думку, а що ж такого, власне, трапилося, бо досвід твердив - це тільки зайве хвилювання. Вгадати причину виклику все одно не вдасться. До того ж, перед очі великого начальства годилося з’явитися в бойовій формі, без жодних ознак стурбованості на обличчі.

На своє щире здивування, у довгому коридорі я опинився сам. Ознак тотальної мобілізації вочевидь не спостерігалося. Ще більше враження справило клацання замків на дверях, до яких я наближався. Система «вела» мене коридором, автоматично блокуючи всі шляхи, окрім того, що прямував до кімнати 305. Цікаво, це мене так ретельно охороняють, а чи то все-таки ретельно охороняють від мене?

Потім я зметикував, що навіть якби офіс був напханий людьми, як діжка оселедцями, за такої розумної системи я не мав би змоги їх побачити. Хіба що усі разом вийшли б до коридорів. А втім, біля деяких переходів виникали суттєві затримки, поки автоматика думала, чи пропускати мене, чи ні. Певно, там хтось-таки знаходився, хтось, кого я не повинен був бачити.

Так, відчуваючи себе цілковито «під ковпаком», я дістався зазначеної у виклику мети. Кімната 305. Гладенькі сірі двері без жодної таблички. І мовчанка передбачливої автоматики. На мене чекають. Я набрав повні груди повітря і натиснув на сіру ручку.

- Агент другого класу Мамай за викликом диспетчера…

Фраза застрягла в горлі - я раптом згадав, що повинен був попередити свого безпосереднього начальника про виклик. І згадав про це не просто так, а через те, що саме він, мій безпосередній начальник, керівник групи районного відділку УГС на прізвисько Лях, сидів за столом навпроти дверей і дивився на мене своїми безбарвними очима.

- Заходь.

Я поволі зачинив двері, вигадуючи подумки якусь поважну брехню. Як годиться в таких випадках, нічого путнього на думку не спадало. Хоча сьогодні може і пронесе, бо під час Надзвичайної Події…

Не пронесло.

- Поясни, чому не повідомив мені про виклик, - тон начальства не віщував нічого доброго.

Я набрав у груди повітря.

- Винуватий. Розгубився. Поспішав. Це у мене перший виклик з Центрального.

- Головне, аби не останній.

- Винуватий.

Лях навіщось відкрив тумбочку стола.

- Давай своє посвідчення.

Чи не закруто? Арештовувати агента за таку дрібницю!

Я виструнчився:

- Дозвольте оскаржити ваше рішення за командою.

Лях хижо накрив мого документа долонею.

- А оце дзуськи. Не дозволю, тому що… - він кинув посвідчення до тумбочки, а натомість витяг, чесне слово, не брешу, пляшку горілки. - Тому що… - за пляшкою з’явилася тарілка із салом та огірками. - Тому що мене призначили керівником ґрупи з особливих розслідувань у Центральному офісі, а я забрав тебе із собою як найкращого агента, - за тарілкою на стіл ліг новенький документ із тризубом та моїм прізвищем згори. - Тепер працюватимеш тут.

Чесно зізнаюся, мені просто відібрало мову.


Група з особливих розслідувань опікувалася суперсекретними операціями. За всі роки навчання та роботи в Службі я навіть не чув про такий підрозділ - і то не диво. Мій відділ, а тепер уже я мав повне право називати його своїм, був підпорядкований безпосередньо першому заступникові і користувалися його іменем для доступу до всіх ресурсів УГС. А це означало, що ми були майже всесильними. До того ж суперзаконспірованими. Для роботи всередині Служби кожен мав по два фіктивних (!!) посвідчення - працівника служби кадрів та секретного відділу. А крім того - справжнє посвідчення, яке слугувало тільки для доступу до нашого сектора.

Своє перше бойове завдання я отримав уже наступного дня.

- Тобі доручається розслідування аномального соціо-фізіологічного явища. Справа має кодову назву «Право першої ночі». Іди.

Треба зазначити, що нова посада анітрохи не змінила мого начальника. Попри випите вчора разом з приводу призначення, він дотримувався дистанції, був лаконічним та до міри жорстким. Якщо у світі існують природжені начальники, то Лях є одним з них. Залишалося сподіватись, що я - природжений суперагент, або принаймні колись ним стану.

- Я працюю сам?

- А кого тобі ще треба?

- «Право першої ночі». Зрозумів.

Отакі вони, нові реалії Групи з особливих розслідувань. У решті підрозділів УГС вести справу без напарника категорично заборонялося.

Я всівся біля комп’ютера. Файл був уже в моїй скриньці, лишалося тільки зануритися в подробиці. Як з’ясувалося, справи як такої сформовано поки що не було. Це належало зробити мені, зрозуміло, якщо знайдуться підстави. Проте факти, викладені у файлі, справляли враження.


На Facebook В Твиттере В Instagram В Одноклассниках Мы Вконтакте
Подписывайтесь на наши страницы в социальных сетях.
Будьте в курсе последних книжных новинок, комментируйте, обсуждайте. Мы ждём Вас!

Похожие книги на "Розмір має значення"

Книги похожие на "Розмір має значення" читать онлайн или скачать бесплатно полные версии.


Понравилась книга? Оставьте Ваш комментарий, поделитесь впечатлениями или расскажите друзьям

Все книги автора Брати Капранови

Брати Капранови - все книги автора в одном месте на сайте онлайн библиотеки LibFox.

Уважаемый посетитель, Вы зашли на сайт как незарегистрированный пользователь.
Мы рекомендуем Вам зарегистрироваться либо войти на сайт под своим именем.

Отзывы о "Брати Капранови - Розмір має значення"

Отзывы читателей о книге "Розмір має значення", комментарии и мнения людей о произведении.

А что Вы думаете о книге? Оставьте Ваш отзыв.