Ярослав Тинченко - Белая гвардия Михаила Булгакова

• Название: Белая гвардия Михаила Булгакова
• Автор: Ярослав Тинченко
• Жанр: Биографии и Мемуары
• Год: 1997

Полемічне дослідження київського історика Ярослава Тинченка «Белая гвардия Михаила Булгакова» присвячено подіям в Україні кінця 1918 року — часу повалення гетьмана Скоропадського, Києву доби громадянської війни, пригодам родичів та друзів сім'ї Булгакових, що стали прототипами роману «Белая гвардия», видатному письменнику-киянинові Михайлу Афанасійовичу Булгакову та його долі. Сподіваємося, що нестандартний погляд на творчість Булгакова та історичні події в Україні часів громадянської війни зацікавлять не тільки поцінувачів літературної спадщини видатного письменника, а й усіх, хто цікавиться тим складним і буремним часом. Книжка розрахована на широкий загал читачів, буде корисною як літературознавцям, так і історикам.

Дослідження видано за фінансового сприяння акціонерного товариства пивзавод «Оболонь».

Полемическое исследование киевского историка Ярослава Тинченко «Белая гвардия Михаила Булгакова» посвящено событиям на Украине конца 1918 года — времени свержения гетмана Скоропадского, Киеву в период гражданской войны, приключениям родственников и друзей семьи Булгаковых, ставших прототипами романа «Белая гвардия», выдающемуся писателю-киевлянину Михаилу Афанасьевичу Булгакову и его семье. Надеемся, что нестандартный взгляд на творчество Булгакова и исторические события на Украине времен гражданской войны заинтересует не только поклонников литературного наследия выдающегося писателя, а и всех, кто интересуется той сложной и запутанной эпохой. Книга рассчитана на широкий круг читателей, будет полезной как литературоведам, так и историкам.

Исследование издано благодаря финансовой поддержке акционерного общества пивзавод «Оболонь».

---

Хоча й не було певних відомостей про ситуацію взагалі, командуючий видав наказ про виступ і зайняття Печерська по виробленому плану. Карні злочинці були зачинені в карцерах. Всі політичні увійшли в бойовий загін… В першу чергу була роззброєна комендантська сотня в кількості 100 чоловік і заарештований бувший комендант міста Києва генеральний хорунжий Тищинський, по наказу котрого були увечері 13 грудня виставлені кулемети в напрямку гауптвахти. Після озброєння всього бойового загону рушницями і кулеметами комендантської сотні, почався наступ з двох боків на особливий гетьманський дивізіон панцирників. Був момент, коли під дужим обстрілом панцирників в бойовому загоні було помітно хитання. Але захоплені прикладом кількох старшин і гайдамаків, люди кинулися на штурм. Панцирники кількістю около 500 чоловік капітулювали. Із зброї було відібрано: З панцирних самоходи, з гармати, коло 100 кулеметів і багато іншої зброї.

Озброївшись, що зветься, до зубів, загін повів наступ на власний конвой гетьмана і 5-й відділ добровольчої дружини. Після короткого обстрілу відділ дружини склав зброю. Впертий бій витримав гетьманський конвой. Ним була відкрита гарматна і кулеметна стрілянина. Бойовий загін зі свого боку пустив в діло гармати і кулемети. Приблизно через 3 години з початку бою конвоєм були вислані парламентьори, котрі заявили, що гетьманський уряд капітулював. До того часу загоном обстрілювався гетьманський палац

3 однієї гармати.

Уже після капітуляції уряду штабом Долгорукова проти бойового загону були послані резерви добровольців. Бойовий загін забирав їх в полон після багнетної атаки. Стрілять не було часу. Всі люди обеззброєних гетьманських і російських частин інтернірувались. По сей час вони знаходяться під охороною бойового загону.

Оповіщення оперативним штабом загону лівих соц. — революціонерів і інші частини не виявили себе крім 8 душ робітників Арсеналу. О 3 год. дня було донесено, що решта районів міста за виключенням Шулявського не виступили. До того часу була обеззброєна Інструкторська школа старшин, інші частини, що мешкали на Печерську.

Командуючий наказав зайняти Дворцовий район і Звіринець, вливши в свій загін частину людей із обеззброєних військових частин, за котрих міг поручитись хто-небудь із козаків, або старшин бойового району. Наказ про загальний наступ, котрий передбачався на 7 год. вечора, було одержано о

4 год. ЗО хвилин. В той час частинами бойового загону займвася участок до Хрещатика, В. Васильківської і Дніпра. На опорних пунктах загоном були поставлені гармати і кулемети О 7 год. вечора здалась добровольча дружина Кірпічова (ріг Караваївської і Васильківської вул.), кількостю до 1000 чол. Рівночасно резерервом загону були примушені скласти зброю частини добровольців, які вийшли в тил бойового участку з Дарниці. На Дарницю направлені були загони з кулеметами.

О 7 год ЗО хв. вечора командуючий з начальником штабу на самоході виїхали дивитись на участок. По проханню чинів штабу фортеці (Володимирська 45) вислано караули до помешкання штабу і таким чином

бойовий участок ще поширено.

В ніч з 14 на 15 грудня бойовий загін ніс охорону всього участку, не допускаючи грабунків і бешкетів. Було виявлено наші втрати в забитих і поранених. З боку добровольців, конвою і інших гетьманських частин страти були разів в десять більші.

15 ранком командуючий заїхав в оперативний штаб в Лук" янівський народний будинок, де зробив справоздання на словах. Пізніше командуючий заїхав в штаб Осадного корпусу (Банкова, 11), де від отамана корпусу одержав наказ нести охорону участку до приходу Січової дивізії, котра має змінити бойовий загін.

В останній час, 16 в ранці одержано повідомлення з Дарниці від начальника посланого туди загону, що там знаходяться частини Сердюцької дивізії з отаманом Клименко на чолі, котрі втікли з міста коли почався виступ. Одержавши відомості, що Київ захоплений військами Директорії, ці частини почали обеззброювати добровольців, які ще знаходились в районі Дарниці. Начальник загону запропонував отаманові Клименко підлягти його розпорядженням, що останній і виконав. Зараз загін несе варту в Дарниці.

З людей загону сформовано окремий курінь з гарматами і панцирними самоходами. Штаб командуючого міститься на гіподромі (Печерськ). Там же мешкає і сформований курінь.

(Ставка, вівторок, 17 грудня 1918 року, ч. 2)

В Педагогическом музее

Около 4 часов дня в здании Педагогического музея собралось до тысячи офицеров добровольческой дружины. При них было оружие и пулеметы. К зданию подошли прибывшие в Киев республиканские войска и, окружив здание, расставили караулы. В самое здание прошло несколько десятков человек, и после недолгих переговоров состоялось соглашение, в результате которого все находившиеся в здании добровольцы сдали оружие. Офицеры были объявлены арестованными. К музею начали являться матери и жены офицеров, находившихся в здании. Они умоляли освободить офицеров и отпустить домой. В этом было отказано. Большая часть разоружившихся надела на рукава белые повязки.

(Мир, воскресенье, 15 декабря 1918 года, № 10)

Арешт графа Келлера

Як вияснилось, бувшого головнокомандуючого генерала Келлера заарештовано разом з ад'ютантом в одній з кімнат гостиниці Михайлівського монастиря. (Слово, вівторок, 17 грудня 1918 року, ч. 63)

Воззвание Укранского революционного комитета

Волею народа устанавливается УНР. Власть в городе Киеве переходит к народному правительству республиканской Директории. До прибытия членов Директории высшим органом государственной власти является Украинский революционный комитет. Городские дела должна взять в свои руки Городская Демократическая Дума. Министерства осуществляют свои текущие дела под надзором комиссаров, назначенных революционным

комитетом. Все сотрудники министерств остаются на своих местах. Комиссары при министерствах могут отстранять тех или иных членов министерств в случае их проступков.

Волею украинского народа возобновляется свобода слова, собраний и печати. Население призывается к свободному пользованию благами свободной жизни. Разбои будут караться по закону военного времени. Да будет согласие между нациями УНР!

Голова Украинского революционного комитета В. Чеховский

(Утро, воскресенье, 15 декабря 1918 года, № 13)

15 (4) декабря 1918 года

Сегодня с утра в городе наступило полное успокоение. С самого раннего утра на улицах появилась масса праздничной публики, с интересом наблюдавшей за проходившими войсками, за мчавшимися автомобилями и т. д. Настроение приподнятое. Кое-где заметны отдельные кучки, оживленно комментирующие текущие события…

Вышедшие утренние газеты брались публикой нарасхват. Наблюдается повышенный интерес к газетам, которые внесли успокоение в умы обывателей разъяснением положения.

(Последние новости, воскресенье, 15 декабря 1918 года, № 5341)

16 (3) декабря 1918 года

У Києві

Прибуття військ. 16 грудня, після славних бойових операцій на лінії Бочовка-Боришпіль-Дарниця прибули до Дарниці частини 2-ї Дніпровської козачої дивізії з отаманом Данченко на чолі.

(Ставка, четвер, 19 грудня 1918 року, ч. 4)

Харьковшина

Наслідки гетьманщини

"Південному краю" повідомляють з Бахмуту, що отряд, який пробирався на Дон волчанського повітового старости Неклюдова, коло Бахмуту цілком нежданно надійшов на республіканців, котрі з неклюдівцями вступили в бій. Неклюдівці розбиті і загубили 50 вбитих, 40 ранених і 14 полонених.

(Слово, вівторок, 17 грудня 1918 року, ч. 63)

17 (4) декабря 1918 года

Арест Гарніч-Гарницького

Вчора (тобто 17 грудня — прим. Т.Я.) о 3 год. у власному помешканні після пильного огляду був заарештований доктор Гарніч-Гарницький, організатор армії бой-скаутів у Києві та дружин учнів вищих та середніх шкіл у Києві.

(Слово, середа, 18 грудня 1918 року, ч. 64)

Учні-добровольці

Начальник штабу Осадного корпусу в розмові з головою батьківських orанізацій А.В. Кружиліним з приводу учнів, бувших в дружинах, дозволив оголосити через пресу слідуюче.

1. Всі учні, інтерніровані в Педагогічнім музею, по виясненню особливою комісією їх осіб, будуть відпущені додому. Також буде зроблено з учнями, котрі інтерновані в Дарниці після попереднього переводу їх до Києва.

2. Арештів учнів у зв" язку з перебуванням їх у дружинах робитись не буде. І кожен з таких арештів буде рахуватись, як самочинний. Вільним чином являються самочинними вимогання яких би то не було списків учнів, бувших в дружинах.

(Слово, середа, 18 грудня 1918 року, ч. 64)

18 (5) декабря 1918 года

В Педагогічному музею

Наш співробітник особисто був в помешканні Педагогічного музею, де тепер знаходяться заарештовані добровольці. На першому поверсі знаходиться варта та комендатура будинку. Самі заарештовані розташовані на 2 та 3 поверсі, в великій залі та по маленьких кімнатках. Кожний доброволець має при собі постіль та всяке майно. Прислужує їм великий штат своїх власних сестер-жалібниць, які доглядають за кожним їх кроком, приносять обід, води і навіть прибирають помешкання. їжа видається їм скарбова, але крім цього не забороняється одержувати їжу і власну. На запитання співробітника, чи були які-небудь негарні вчинки з-боку варти, всі як один відповідали, що ексцесів ніяких не було, що відношення до них зі сторони Республіканських військ дуже гарне, чого вони ні в якому разі ніколи не могли очікувати. Найбільше враження зробила на добровольців Дніпровська дивізія, яка як раз проходила біля Педагогічного музею.