Ярослав Тинченко - Белая гвардия Михаила Булгакова

• Название: Белая гвардия Михаила Булгакова
• Автор: Ярослав Тинченко
• Жанр: Биографии и Мемуары
• Год: 1997

Полемічне дослідження київського історика Ярослава Тинченка «Белая гвардия Михаила Булгакова» присвячено подіям в Україні кінця 1918 року — часу повалення гетьмана Скоропадського, Києву доби громадянської війни, пригодам родичів та друзів сім'ї Булгакових, що стали прототипами роману «Белая гвардия», видатному письменнику-киянинові Михайлу Афанасійовичу Булгакову та його долі. Сподіваємося, що нестандартний погляд на творчість Булгакова та історичні події в Україні часів громадянської війни зацікавлять не тільки поцінувачів літературної спадщини видатного письменника, а й усіх, хто цікавиться тим складним і буремним часом. Книжка розрахована на широкий загал читачів, буде корисною як літературознавцям, так і історикам.

Дослідження видано за фінансового сприяння акціонерного товариства пивзавод «Оболонь».

Полемическое исследование киевского историка Ярослава Тинченко «Белая гвардия Михаила Булгакова» посвящено событиям на Украине конца 1918 года — времени свержения гетмана Скоропадского, Киеву в период гражданской войны, приключениям родственников и друзей семьи Булгаковых, ставших прототипами романа «Белая гвардия», выдающемуся писателю-киевлянину Михаилу Афанасьевичу Булгакову и его семье. Надеемся, что нестандартный взгляд на творчество Булгакова и исторические события на Украине времен гражданской войны заинтересует не только поклонников литературного наследия выдающегося писателя, а и всех, кто интересуется той сложной и запутанной эпохой. Книга рассчитана на широкий круг читателей, будет полезной как литературоведам, так и историкам.

Исследование издано благодаря финансовой поддержке акционерного общества пивзавод «Оболонь».

---

2. Арештів учнів у зв" язку з перебуванням їх у дружинах робитись не буде. І кожен з таких арештів буде рахуватись, як самочинний. Вільним чином являються самочинними вимогання яких би то не було списків учнів, бувших в дружинах.

(Слово, середа, 18 грудня 1918 року, ч. 64)

18 (5) декабря 1918 года

В Педагогічному музею

Наш співробітник особисто був в помешканні Педагогічного музею, де тепер знаходяться заарештовані добровольці. На першому поверсі знаходиться варта та комендатура будинку. Самі заарештовані розташовані на 2 та 3 поверсі, в великій залі та по маленьких кімнатках. Кожний доброволець має при собі постіль та всяке майно. Прислужує їм великий штат своїх власних сестер-жалібниць, які доглядають за кожним їх кроком, приносять обід, води і навіть прибирають помешкання. їжа видається їм скарбова, але крім цього не забороняється одержувати їжу і власну. На запитання співробітника, чи були які-небудь негарні вчинки з-боку варти, всі як один відповідали, що ексцесів ніяких не було, що відношення до них зі сторони Республіканських військ дуже гарне, чого вони ні в якому разі ніколи не могли очікувати. Найбільше враження зробила на добровольців Дніпровська дивізія, яка як раз проходила біля Педагогічного музею.

(Ставка, четвер, 19 грудня 1918 року, ч. 4)

Церемоніял зустрічі С. Петлюри, вироблений "Комітетом зустрічі" по розумінню з отаманом корпуса Є. Коновальцем

Розпорядчиком церемоиіялу назначений Комітетом директор українського театру М.К. Садовський. Петлюра прибуде разом зі своїм штабом на вокзал точно о 1-ій годині дня. Після привітання на вокзалі Петлюра рушить зі своїм штабом по Безаківській, Бібіковським б., Володимирській аж до Городського театру. Біля театру начнуться привітання делегацій від національних організацій. Хор трупи Садовського відспіває гімн "Слава, тобі, козаченьку". На Софійській площі зустріне Петлюру духовенство. Буде відправлено молебен. Торжество зікінчиться церемоніяльним маршем військ.

(Відродження, четвер, 19 грудня 1918 року, № 213)

20 (7) декабря 1918 года

Парад на Софійській площі

…Вдарили дзвони на Софії, загреміло одразу кілька оркестрів музики, і очі всіх, що жадібно направлені були на арку, побачили нарешті скромну постать того, якого ім'я не сходить з уст всієї України і цілого світу вже на

протязі місяця. Київ побачив Петлюру.

- Слава! Слава! — залунало навкруги назустріч отаманові. Скромно одягнений в чорний жупан і чорну шапку з червоним верхом, з блідим стомленим лицем, отаман революційного українського війська пішов вздовж рядів своїх козаків.

…Публіка починає розходитись. Але стоячи купками на пішоходах, люди довго ще передавали свої вражіння один одному.

- Не бачив Київ ще ніколи такого! — каже хтось.

- Ні, бачив! Але то було дуже давно. Бачив, коли вступав до Києва Богдан Хмельницький після перемоги над поляками.

- А, так, так! Але ми того не бачили — одповідає другий.

Починає смеркати. Народ потроху розходиться по домівках.

(Відродження, субота, 21 грудня 1918 року, № 215)

Голова слідчої комісії отаман Колодій про становище затриманих військовослужачих

Тимчасовий штаб охорони Києва при міській раді по уповноваженню голови слідчої комісії отамана Колодія цим оголошує:

1. Надруковані в газетах звістки від імені отамана Колодія про розділення всіх затриманих військовослужачих на чотири категорії з відданням двох категорій під військово-польовий суд, що загрожує їм по ст. 108 карою смерти, не правдиві. Кара смерті в Українській Народній Республіці скасована і досі не відновлена. Через те нікому з служачих у ріжних військових організаціях кара смерті не загрожує.

2. Військовослужбовці, що поступили в частини та дружини по мобілізації, зокрема по такій, ухилення від котрої загрожувало розстрілом, будуть незабаром увільнені з-під арешту і зовсім випущені на волю.

3. Осіб, що поступили в частини та дружини добровільно, буде вислано за межі України (безумовно, не совітську Московщину).

4. Під суд після слідства буде віддано осіб:

а) котрим доказано зловживання,

б) керовників протинародних формувань та їх відповідальних військових начальників,

в) осіб, що дали про себе неправдиві зізнання.

З приводу того, що реєстрацію всіх затриманих військовослужачих передано реєстраційному бюро при міській думі, мають усі служачі в частинах та дружинах, що живуть нині по приватних помешканнях, явитись до думи (кімн. 18) для добровільної реєстрації.

(Слово, субота, 21 грудня 1918 року, ч. 66)

В "Версалі"

В гостиниці "Версаль" на В. Підвальній вул. перебувають найбільш відомі діячі гетьманського руху. Там знаходяться всі затримані до цієї пори міністри, товариші міністрів і відомі урядовці різних відомств. В "Вересалі" ж знаходяться й заарештовані журналісти і співробітники "Утра" і "Вечера". В "Версалі" з 18 грудня перебувають архієпископ Євлогій і метрополіт Антоній. Всі арештовані до 80 осіб містяться в одній кімнаті. Арештованим розрішається бачитись з близькими родичами, дається право посилати за обідами в паштетну, яка знаходиться недалеко. Прибирання має проводитись самими ув'язненими по черзі. Не відмовляються від виконання цієї натуральної повинності бувший прем'єр-міністр Гербель, міністр Внутрішніх справ Рейбот і інші сановники. Поводження з арештованими дуже коректне. З чужих осіб доступ до в'язнів в "Версаль" з розрішення військової влади має представник міської думи С.О. Сірополко.

(Слово, субота, 21 грудня 1918 року, ч. 66)

21 (8) декабря 1918 года

Звернення офіцерів до думи

Головою міської думи В.А. Дрейлінгом одержуються листи від груп офіцерів, котрі знаходяться зараз в ріжних в'язницях з висловленням щирої подяки демократичній думі за її участь у судьбі арештованих. Офіцери пишуть, що вони були втягені в злісну авантюру. Що їх якоби брали для захисту законності і порядку від більшовизму, в дійсності ж направили проти Республіканської армії того Петлюри, з котрим частина офіцерства разом боролась проти більшовиків в січні. Одна група офіцерів пише:

"Ми, рядове бувше офіцерство у великій більшості демократичне. Ми не можемо і не могли виступити вороже по відношенню до війська, котре захищає права та волю народа. Нас закликали, як говорилось в наказі гетьмана, для забезпечення державної безпечності боротьби з анархією в прифронтовій полосі, для підтримання же порядку в столиці і в метах перекурочення анархічних виступів. Бажаючим з призваних було запропоновано записатись інструкторами в добровольчеську по охороні Києва дружину. Коли ми почули про рух до Києва отрядів, настрій котрих нам був невідомий но про котрих ми догадувались, в нашій среді з'явилось підозріння в чистоті замірів влади, котра призвала нас. В відповідь на наш сумнів вийшов наказ графа Келлера про підлеглість військово-польовому суду тих, які ховаються і відмовляються. Офіцери щиро прохають захистити їх від травлі проти них і роз'яснити громадянам, що в подіях останніх днів вони, офіцери, були тільки жертвою хитрих політиків, розплату за гріхи яких вони опльовані і осоромлені зараз несуть".

(Слово, неділя, 22 грудня 1918 року, ч. 67)

Заарештовані міністри

Всі міністри гетьманського кабінети за винятком бувшого міністра закордонних справ Г.Я. Афанасієва і бувшого міністра внутрішніх справ І.А. Кістяківського містяться на Великій Підвальній вул. ч. 10 в будинку готелю "Версаль". (Ставка, неділя, 22 грудня 1918 року, ч. 6)

25 (12) декабря 1918 года

Становище в'язнів-офіцерів

Під головуванням швейцарського консула Єнні відбулось засідання консульського корпусу по питання про становище арештованих офіцерів добровольчеських частин. Член датського консульства лікарь датського Червоного лреста зробили доклади про завітання них до арештованих в помешканні Педагогічного музею і "Версалі". Постановлено звернутись до членів Директорії з проханням вжити заходів до полегшення участі в^язнів.

(Слово, четвер, 26 грудня 1918 року, ч. 70)

Освобождение офицеров-белорусов

В ближайшие дни предстоит освобождение арестованных и содержащихся в Педагогическом музее и Коммерческом институте офицеров-белорусов, которых насчитывается свыше 200 человек. Ходатайствующий за арестованных белорусский консул г. Базаревич указал в министерстве Иностранных дел на то, что он в свое время протестовал перед гетманским правительством по поводу мобилизации белорусов. Ныне ходатайство Базаревича с благоприятным отзывом передано министерством Иностранных дел военным властям.

(Наш Путь, 26 (13) декабря 1918 года, № 31)

Полтавщина

Перемога Запорожського полку над гетьманцями

Генеральний штаб повідомляє. 2-й Запорожський Республіканський полк між ст. Гребінкою та Яготином розбив до щенту гетьманський відділ до 1000 чоловік при гарматах та кулеметах, яким керував генерал Устимович. Більша частина гетьманців розбіглась по селах, покинувши зброю і всякі речі, частина здалась в полон, а решту забито в бою. Відібрано від них 9 гармат, багато кулеметів та рушниць, кількість яких виясняється.