Unknown - i c66bbbbf7dda0d4b

• Название: i c66bbbbf7dda0d4b
• Автор: Unknown
• Жанр: Прочая старинная литература
• Год: 2014

---

Ось так! І цирульника не треба!

міром, що глибоким низьким трикутником спускався

Нехай знає!

ледь не до середини талії.

Витираючи чоло рушником, Ванда полізла до ша-

* * *

фи і кинула на ліжко дві чорні відполіровані палиці, Зробивши свою чорну справу, Муся не втрималась:

з’єднані між собою срібним ланцюгом.

визирнула з-за дверей каюти.

— Ось. П’ятнадцяте сторіччя. Родинна реліквія.

Так і є: парочка якраз прямувала до номера, що

Олексій узяв нунчаки.

розташовувався на протилежному боці довгого ко-

Погладив відполіровану поверхню, розтягнув

ридору. Почула уривки фраз.

ланцюг.

— …Нунчаки — зброя справжніх чоловіків… — лу-

— Дивна річ… Родинна? Я думав, що ваше дивне

ною відбився у вухах мелодійний голос Ванди Такіхасі.

прізвище — по чоловіку…

— Я лише чув про них… — голос Олексія.

— Я удова, — опустила очі долу Ванда. — Ношу

— Бажаєте глянути?

прізвище мого батька, китайського дипломата.

— Не відмовлюсь!

— Неймовірно… — видихнув Крапка.

Заскреготів ключ у шпарині.

Ванда печально зітхнула.

Висунувши з-за дверей носика, Муся побачила, як

— Історія мого походження досить неординарна.

Ванда відчинила двері свого помешкання і відступи-

Але краще б вона була звичайною, як у всіх… Мож-

ла, даючи дорогу Олексію.

ливо, тоді мені жилося б простіше. Але, вибачте, пев-

Двері зачинилися.

но, вам це не цікаво. Краще вип’ємо.

Муся вискочила до коридору, навіть не помічаючи,

Олексій відкоркував пляшку, розлив по бокалах

що в пеньюарі і боса.

шампанське.

Прокралася до дверей. Зазирнула в шпарину.

— Мені цікаво, — відповів, подаючи келих. — Ці-

І нічого не побачила.

каво все, що стосується вас, Вандо. Ви — дивна. Як

І нічогісінько не почула…

і ваше ім’я…

— О, так. Усі звертають на нього увагу. Але все про-

* * *

сто: моя мати польського походження. Китайський

— Сідайте, налийте собі щось, — сказала Ванда Олек-

дипломат і польська княжна — чи не дивне поєднан-

сію, киваючи на стіл, де стояла пляшка шампансько-

ня? — посміхнулася вона. — Але, попри все, це са-

го. — Мушу переодягнутися.

ме так. У них була якась шалена історія, як у романах:

172

173

незгода батьків, втеча аж до Індії. До речі, я там і на-

в хід події, яка розгорталася за зачиненими дверима

родилася. Повернення. Кар’єра. Неабиякий спадок

ось уже не менше п’яти хвилин.

з обох сторін. І — рання смерть…

Згадала нещодавно побачені кадри з фільми, ті,

Вона опустила голову, завісивши обличчя лиску-

що підгледіла вночі у вікно кінозали. Мізансцена пе-

чою чорною хвилею ще вологого волосся.

редбачала активні дії!

— Через усе це я ніде не почуваюся затишно. Ані

Муся рішуче розчахнула двері каюти, увірвалася

в Китаї, ані в Польщі. Батьки лишили мені великий

досередини, немов фурія.

спадок, але не навчили жити. Через це я звикла бо-

І заклякла посеред кімнати, адже далі просто не

ронитися…

знала, як у такому випадку діяла б Віра Холодна: її на-

Вона взяла з рук Олексія нунчаки і погладила їх

парник стискав в обіймах прекрасну Ванду, його ру-

довгими нервовими перстами.

ки красномовно знаходились під її хутряним коміром

— … і нікому не довіряю. Надто багато довкола ли-

нижче лопатки.

цемірства і жорстокості. Небезпеки для таких, як я.

Оголене плече світилося в тьмяному світлі, немов

Вона поглянула на Олексія і, провагавшись кілька

наливне яблуко.

секунд, вимовила:

Яка гидота, майнуло в голові у Мусі.

— Але у вас я небезпеки не відчуваю…

Але що вона повинна зробити? Певно, так само

Поставила на стіл недопитий келих.

і висловитись!

Підвелася з м’якого пуфа, відійшла до вікна.

— Яка гидота! — висловилась Муся, картинно при-

Олексій змушений був підвестися.

тиснувши руки до чола: викапана Віра Холодна в ста-

Ванда обернулася до нього. Глянула дивним погля-

дії крайнього розпачу.

дом мигдалевих очей.

На диво, мізансцена вдалася: Ванда перелякано

— Один мій друг сказав, що у мене немає навичок

відстрибнула від Олексія.

соціальної поведінки. Ви теж так вважаєте?

Той гнівно чмихнув на Мусю, закрутив головою,

Олексій підступив до неї:

знизав плечима — і різко вийшов із каюти, клацнув-

— Я вважаю, що це те, що відрізняє вас від інших…

ши дверима.

— Правда?

Увесь запал Мусі вмить зник.

Олексій кивнув.

Боса, в пеньюарі, з капелюшком стриженого волос-

І відставив свій бокал.

ся, розпашіла, вона стояла перед чарівною суперни-

цею, відчуваючи себе не просто смішною — кумедною.

* * *

І жалюгідною до того ж.

Ну, повернемось до власноруч обскубаної Мусі!

Ситуацію врятувала не менш схвильована Ванда.

Вона, здається, добре увійшла в роль обуреної дру-

І зробила те, чого Муся аж ніяк не чекала від такої на

жини і подумала, що має повнісіньке право втрутитися

перший погляд сильної жінки.

174

175

Ванда закрила обличчя руками і немов підкошена

— Саме так. Кішка! Дика і до того ж… — він огля-

впала на ліжко.

нув її і додав з незворушною посмішкою: — До того ж

— Вибачте, заради бога… — здушено пробурмоті-

обскубана…

ла вона. — Самотність — страшна річ. Мені сором-

Муся накинулася на нього, розмахуючи кулач-

но… Соромно…

ками:

Вона гірко заридала, зминаючи під собою шовко-

— Якщо я кішка, то ви… ви…

ве простирадло і насуваючи його на голову.

— І нерозумна до того ж… — додав Олексій, стри-

Мусі стало прикро. Як кажуть, сам не гам і іншому

муючи її відчайдушний натиск.

не дам!

— Та ви ж її цілували! — продовжувала пручатися

Олексій Крапка — вільна людина, і Муся тут ні

Муся, намагаючись висмикнути свої кулачки з його

до чого!

долонь.

Постоявши кілька секунд над Вандою, що не при-

— Знову ревнуєте? — гмикнув Олексій. — А, між

пиняла схлипувати і вибачатись, Муся повернулася

іншим, це був звичайний слідчий експеримент! А ви

і тихо пішла з каюти.

завадили…

Ще раз остаточно вирішивши, що вона ніколи, ні-

— Що? Завадила?! Який іще експеримент? — при-

коли не вийде заміж!

пинила смикатися в його руках Муся.

— Ну нам же потрібно… ту… родимку… знайти… —

трохи присоромлено вимовив Олексій.

* * *

Муся задихнулася від огиди і гніву — навіть не зна-

Як би там було, але, переодягнувшись і ледь пригла-

ла, яке почуття опанувало нею більше.

дивши волосся, Муся вискочила на верхню палубу

— А-а-а-а… — проспівала тоненьким голосом. —

в пошуках напарника.

Бідненький… То ви таким чином родимку шукали.

Так і є!

Співчуваю… А хто у вас на черзі наступна? Може, ма-

Він стояв там, сповнений праведного гніву.

дам Шток?

— Тепер я розумію, чому вас татусь у село за-

Олексій відпустив її руки, поправив комір сорочки, слав! — одразу сказав він. — Ви ж тицяєте носа не

застебнув ґудзик: битва закінчилася.

в свою справу!

— А я, до речі, ще вашого плечика не бачив, — ска-

— Справу? — аж підскочила Муся. — Чудова від-

зав з іронією. — Хоча ж я ваш чоловік…

мовка! Я ж сказала: мартопляс ви і бабій! Негідник!

Ох і даремно ґудзик застібав!

Від вас немає ніякої користі!

Адже наступної миті Муся випросталась, мов тя-

Олексій зморщився.

тива:

— Та вгамуйтесь ви, кішко!

— Який іще чоловік? Ненавиджу! Жалюгідна ни-

— Хто кішка? Я кішка?

шпорка! Бабій!

176

177

Викинула праву ручку наперед і…

Певно, крутяться якісь колеса, чіпляючись одне за

…і обидва почули за собою веселе покашлю-

одне, мов у механізмі годинника.

вання:

Цікавість узяла гору.

— Де любляться — там і чубляться.

Муся відчинила металевий люк і почала спускати-

Князь із купцем немов змовились підглядати!

ся ще нижче.

Олексій скористався давнім прийомом, котрий

Пішла вузьким темним коридором. Тут не було ані

гарненько спрацював не далі як учора: притис Мусю

червоних килимів, ані гасових ліхтариків.

до себе, зображаючи шалену пристрасть.

Пошарпані металеві двері були зачинені на вели-

Але цього разу не поцілував, адже Муся загрозли-

кі такі ж пошарпані гаки. Що за ними? Каюти матро-

во клацнула зубками прямо перед його носом.

сів? Машинне відділення?

Вирвалась і побігла геть.

По ще одних вузьких сходах спустилася нижче.

Повіяло холодом, світло згустилося до чорноти.

Одна з дверей завтовшки не менше як двадцять

* * *

сантиметрів виявилася прочиненою.