Дар'я Мороз - Дякую тобі. Любовний роман 18+

• Название: Дякую тобі. Любовний роман 18+
• Автор: Дар'я Мороз
• Жанр: Русское современное

Книга розповідає про життя. Про ті неймовірні обставини, які все перевертають. Про те, що нас зломлює і в той же час робить сильним. Алекс та Мія такі різні з зовні але такі схожі в середині. Їхні відносини не прості. Кожен має свої таємниці. Своє, таке не схоже на інших, життя. Чи зможуть вони, перебороти свої страхи, не зломатись та не здатись, залишатись з тверезим розумом та повним віри, надії серцем? Чи існує кохання насправді? Що їх чекає…?

---

– Доброго ранку! -дивлюсь я на тата. Він сидить за столом, їсть. Моя тарілка напроти.

– І тобі привіт! Як спалось?

– Добре, дякую. А тобі? – ну не могла я, щоб не з'язвити.

– Дякую, що накрила, воно мене зігрівало цієї ночі. Ти ж знаєш, що я тебе люблю?? – не підіймаючи голови каже тато. Йому соромно, це добре.

– Па, ти ж розумієш, що твої запої затяглись. Досить.

– Це більше не повториться!!!.– блін, ми ніби обмінялись ролями, я доросла-яка вичитує свою дитину. А він маленький хлопчик що провинився і тепер ховає оченята, щоб його не наказали.

– Мама учора телефонувала! – тихо-тихо каже тато.

– Що їй потрібно? -якого хрена їй потрібно.

– Хоче зустрітись!

– А ти, що ти їй сказав????? – я в шоці.

– Дав твій номер! -я відчуваю скільки болю у його словах. Він кохав її більше за життя. Хотів сім'ю, її, діток. А вона – незрозуміло, що вона хотіла. Все сука зруйнувала. Татові життя, мені. – Ти зустрінешся з нею???Мені важко це признати, але їй дійсно є що тобі розповісти!!! -продовжує він.

– Ні. Нам не має про що говорити.

Я швидко доїдаю, заливаю в себе кофе. Швидко виходжу до дверей. Повертаюсь…

– Па, доречі… і я тебе люблю!!! – і образно показую маленьку відстань на вказному пальчику. Ніби моя любов маленька-маленька. І посмішка за секунду з'явилась на його лиці. Я знаю його, як свої п'ять пальців. Лице, воно так змінилось. Набрякло, має синій відтінок. Постаріло. Сумно.

Виходжу на двір, Алекса немає. Ну, почикаю п'ять хвилин. Я оглядуюсь по сторонам, його машини немає.5,6,8,13 хвилин а я все чекаю. Робити нічого. Беру свого харлея і їду до школи. В голові знову бардак. Можливо щось трапилось? Підїхавши до школи достаю телефон, напишу смс йому. На екрані смс…

Алекс

-Персик..:-),я заберу тебе після школи, сьогодня мене не буде. Потрібно поговорити. І сходимо у кіно.

Я

-хм… персик?… Я подумаю.

Алекс

-Що значить ти подумаєш?????

Я

-Чому тебе небуде?

Алекс

-Сімейні справи

Я

-Ясно

Алекс

-Я потім поясню. О 15:30 чекай мене біля входа в школу. Я

-В чергу ставай

Алекс

-Незрозумів

Я

-Подруги тягнуть по магазинам

Алекс

-Ну тоді о 19:00,у тебе дома, і Мія …це необговорюється. Я

-Ок:-) :-) :-)

День з подругами пролетів швидко, після уроків ми пішли по магазинам, до центру-розваг, як і планували. Це було круто. Ми дурачились, міряли одяг. В кафе поїли салат+ кофе :-). -Ой, дівчата ходімо в бутик. Там духи. Давайте візьмемо пробників!!!! – я пригаю, як маленька, тягну подруг за руки.

– Ну ходімо! – не задоволено промовляє Кетрін.

– Мія???? – підійшовши до мене звертається якась жінка. Красива. Висока. Одягнена з- за останніми колекціями з миру моди. Блондинка з ідеальним волоссям, макіяжем. Одягнена у сірий класичний костью. Брюки, біла рубашка, піджак. Чорні лобутени та супер чорна сумка. Я одразу зрозуміла, що дамочка вищого класу. Еліта. Звідки вона мене знає???

– Мммммм, так. Ви до мене? – здивовано запитую я. Лише одна секунда і вона вже мене бісить, злить. Її погляд-він ніби, сам Зевс дивиться на земну казявку. Вона не соромлячись оцінює мене, з ніг до голови.

– Хм…! -скривившись шипить вона.

– Що значить хм??? – так і хочеться вирубити її з голови.– Ми знайомі?

– Одже, це з тобою проводить час мій син.

– Ви мати Алекса? – я остовпіла.

– Хм… я, так, я мати, а ти хто???З якої причуди він з тобою проводить час до самого ранку? Хм, хоча … – вона знову мене оцінює поглядом-…Тут все ясно.

– Що ви сказали? Він мене кохає, тому проводить час! Хоча бачу ви незнаєте значення цього слова! – я, як йожик, одразу висовую колючки. Хто вона така, що вона мене ображає, вона мене навіть незнає.– Ви мене навіть незнаєте!

– Хм, мила, я таких як ти, бачу наскрізь. Він з тобою небуде, ти обірванка. Ти йому непара. Тому, сама кинь його поки він цього незробив. Я роблю крок до неї.

– Не Вам вирішувати будемо ми чи ні разом. Зрозуміло Вам? Вона робить теж крок на зустріч мені. -Хм, це ми ще побачимо. Ця сучка розвертається, одягає чорні окуляри і йде геть у натовп. Я стою. Сльози на очах. Як я могла залізти у таку кашу?

Глава 4- Як легко вимовити слово прощавай і як же боляче його почути

Нерозуміючи як, я дістала швидко телефон, строчу смс. Я

-Вибач, ми незможемо бути разом. Нетелефонуй і непиши мені більше.

Через 2 хвилини.

Алекс

– Мія. НІ. Ні я сказав! Що трапилось???Де ти??

Я

– Ти брехун, скажи чесно, після того, як ти був у мене до 4 ранку, що тобі сказали дома, твої батьки????

Алекс

-Мія, я все поясню… де ти?

Я

-Все зрозуміло. Алекс це кінець.

Алекс

-Бля, не біси, скажи де ти?????

Я в шоці, як він може? Я, його, не біси??? Пішов він заноза в моїй задниці, що він собі дозволяє, хто він такий? Він теж вважає, що може ніувіщо мене не ставити.

Я

-Не біси…???? Пішов ти козел.

Алекс

-Сонце, мила, я не те хотів сказати саме це… вибач… скажи де ти?????

Я

– .

Алекс

-Мія. Ні. Це не точка

Я вимикаю телефон та кладу його до сумки. Плачу. Мої подруги мене обіймають.

– Я ж казала, що він і його сімейка мудаки!! – ричить Кетрін

-Не кажи так, він її кохає, це все мати його! – огризається Лілі.

– Я хочу додому! – беру себе в руки, витираю мокрі щічки. І двигаюсь, незважаючи ні накого, надвір. Не знаю, але дома, як мені казалось я була за 15 хв. Я заходжу з грохотом, тато сидить уже підмухою, п'є з якоюсь жінкою. Я бачила її пару разів.

– Що ти робиш? Ти обіцяв не пити!!! – на піднятій ноті звертаюсь я до людини, що зовсім непохожа на мого тата.

– Іди в кімнату, розкричалась!!! – бовкнула стерво та щей махнула рукою ніби я пусте місце.

– Що ти сказала? Ти взагалі рот прикрий, я з татом розмовляю а не з тобою. – я їй щас розіб'ю пику об стіл, ще один звук з її посохших, пропалених дишевим спиртним губ. Вона стукає тата по руці.

– Мія, не говори так зі своєю мачухою, з сьогоднішнього дня, це моя цивільна дружина, вона буде жити з нами.

Я роблю крок до них. Кидаю сумку наземлю.

– Через мій труп, мені вистачає одного алкаша.– спокійно, спокійно Мія. Кров бурлить, серце колотиться, повертаю голову до цієї сучки, а вона посміхається, закинула ногу на ногу. Ніби цю війну вона виграла.

– Доречі… -продовжує тато- У мене у штанах, у карманах були кошти, вони пропали. Ти їх небрала???

– Нахера вони мені, як би я брала, я б сказала, ти ж знаєш!!! – сльози знову навертаються. Я тримаюсь.-Знаєш папочка, ти запитай у сук яких ти водиш додому, чи глянь у чек на ціну з магазину, в якому ти купуєш горілку. Я хватаю сумку і виходжу.

У грудях все стисло. Набираю повні груди свіжого повітря. Дивлюсь у небо. Видихаю. Що робити? Куди піти. Потрібно зняти це сране плаття. Іду до вікна у свою кімнату. Залажу. Швидко одягаю темно голубі, рвані на колінах джинси, майку рожевого кольору, білі кроси, спортивку, як у групи підтримки. Увімкаю телефон пишу Лілі.

Я

-Можна переночувати у тебе?

Лілі

-Звісно, ти ж знаєш моя мати любить тебе більше за мене:-) :-) :-)

Я

-Буду через 10 хвилин

Лілі

-Напишу Кетрін, можливо і вона прийде.

Я

-Ок.

На екрані 31 пропущений дзвінок,9 смс. Я вимикаю його не читаючи. Хватаю, запасні трусики, духи, косметичку. Беру кошти з нички. Велажу через вікно. Сідаю на велик, рюкзак кидаю до корзинки, наушники у вуха і їду. Як за звичай, музика пробирає мене до кісточок. Грає спокійна пісня… IU- 미아… Душу ніби роздирають, розрізають 1000 ножів. Щось рве мене з середини. Сльози летять як град, вечірній прохолодній вітер обдуває моє змочене солоними капельками обличчя.

Не хочу думати за тата, за його нову пасію, за Алекса, за його суку-мамашу. Хочу забутись. Швидко їду до Лілі. Нехочу зустріти по дорозі цього брихуна. А можливо він сидить дома? Зі своєю ідеальною мамою в бездоганному будинку з успішним папочкою. Пішли вони всі.