» » » » Василий Бережной - Материн голос (на украинском языке)
Авторские права

Василий Бережной - Материн голос (на украинском языке)

Здесь можно скачать бесплатно "Василий Бережной - Материн голос (на украинском языке)" в формате fb2, epub, txt, doc, pdf. Жанр: Научная Фантастика. Так же Вы можете читать книгу онлайн без регистрации и SMS на сайте LibFox.Ru (ЛибФокс) или прочесть описание и ознакомиться с отзывами.
Рейтинг:

Название:
Материн голос (на украинском языке)
Издательство:
неизвестно
Год:
неизвестен
ISBN:
нет данных
Скачать:

99Пожалуйста дождитесь своей очереди, идёт подготовка вашей ссылки для скачивания...

Скачивание начинается... Если скачивание не началось автоматически, пожалуйста нажмите на эту ссылку.

Вы автор?
Жалоба
Все книги на сайте размещаются его пользователями. Приносим свои глубочайшие извинения, если Ваша книга была опубликована без Вашего на то согласия.
Напишите нам, и мы в срочном порядке примем меры.

Как получить книгу?
Оплатили, но не знаете что делать дальше? Инструкция.

Описание книги "Материн голос (на украинском языке)"

Описание и краткое содержание "Материн голос (на украинском языке)" читать бесплатно онлайн.








Бережной Василий Павлович

Материн голос (на украинском языке)

Василь Бережний

Материн голос

Опинившись на Мiсяцi, вона все роззиралась, захоплювалась:

Нiколи не думала, що тут так гарно!

Вiн водив її безконечними тунелями Лунополiса, показував поверхневi споруди, що прозорим склепiнням пiдпирали чорне, всiяне зорями небо.

- А ходити як легко, сину!..

Голос у матерi дзвiнкий, зовсiм ще молодий - може тому, що вона спiвуча? Скiльки й пам'ятає, любила спiвати. На свята, приймаючи гостей, спiвала весело, з полум'ям, у буднi, за домашньою роботою, - притишено й трохи сумовито. Та навiть i в розмовi нiби не вимовляла слова, а виспiвувала їх. А зараз в її голосi було щось таке... чи незвичайне, чи що... Може, це її так схвилював перелiт до Мiсяця? Вiн вслухається в цей до щему рiдний голос i нiяк не може визначити, якi модуляцiї додалися...

- А в нас цвiтуть сади. Якби тiльки приморозки не впали... Урожай буде!.. Приїдеш у вiдпустку цього лiта?

Хотiв сказати їй про експедицiю, слова ледь не злетiли з кiнчика язика, але встиг погамувати їх. Навiщо тривожити матiр? Тривожити... Ага, он воно що: в її голосi чується тривога! Слова веселi, а голос тривожний. Невже здогадалася, що це - прощання? Чи, може, iнтуїтивне?

- Хоч тут i легко ходити, - сказав матерi, - але вiдстанi немаленькi. Лунополiс займає бiльше ста квадратних кiлометрiв. Давайте, мамо, трохи пiд'їдемо.

Дорiжка, помережана смугами зеленого пластика, понесла їх лункими тунелями, високими печерами, стiни яких iскрилися в свiтлi кварцових ламп. На поверхню їх винiс ескалатор. Мати мовчки дивилася на велетенське шатрище, яке квiткою конвалiї накривало кратер, дiаметром не менше кiлометра.

- Майдан здружених нацiй, - пояснив матерi. - Пiсля роботи сюди сходяться американцi, росiяни, поляки, українцi, французи... Всi, хто працює в Лунополiсi. А он до озера пiшла група туристiв. Поплавати на Мiсяцi - от екзотика!

- Е, в Днiпрi, мабуть, краще. Ось як буде тобi вiдпустка...

"Найдорожча, ненаглядна моя мамо... - подумки звертався до неї. Коли-то менi випаде побувати на Землi, та чи й випаде..."

Хоч мати й тамувала тривогу, ховала її глибоко в серцi, але вона вiдчувалася i в iнтонацiї, i в поглядi, i в зiтханнях, якi часто виривалися з грудей. Та навiть усмiшка якось не так освiтлювала материне миле, рiдне лице, якого вже торкнулись лiта.

Коли оглядали панораму астродрому, де в чорну глибiнь космосу нацiлились два кораблi висотою з Останкiнську телевiзiйну вежу, мати знову зiтхнула.

- Що то?

- Кораблi далекої дiї, мамо. Готується експедицiя до сусiдньої планетної системи.

Примруженими очима дивилась на тi ракети, а там порались монтажники, снували, як мурахи, зовсiм дрiбненькi на такiй вiдстанi.

Тихо сказала:

- I чого летiти хтозна-куди? Навiщо наражатись на небезпеку?

- Це надiйнi кораблi, мамо.

- А хiба не доцiльнiше було б спочатку повнiстю опанувати Мiсяць, зрештою всi планети Сонячної системи, а тодi вже...

Тепер вiн зiтхнув.

- Звичайно, якась логiка в цих мiркуваннях є. Але...

- Але що?

- Ну, хiба я знаю...

Ох, як йому кортiло розповiсти про цей омрiяний полiт, про те, як вiн хвилювався, проходячи вiдбiркову комiсiю! Але стримався. Це ж останнє побачення перед стартом, останнє, - навiщо ж його затьмарювати? Мати - це ж мати, зараз почне свої жалi... А так йому просто приємно, радiсно слухати її. Нехай говорить що завгодно, йому аби чути, сприймати, всотувати в душу цей рiдний, єдиний серед мiльярдiв голос.

- Ти, гадаєш, чому людина приживається на Мiсяцi? - фiлософствувала мати. - Бо перебуває у сферi тяжiння рiдної Землi, рiдного Сонця. Це ж простiр, вiдведений нам природою! А покинути своє Сонце... Хто його зна, що може статися...

Вiн слухає й слухає, наче п'є джерельну воду десь на Землi, в тiнi дерев.

А мати показує очима на величну голубу кулю i, притишивши голос, продовжує:

- Поглянь, сину, це ж чудо... Пливе в просторi Земля, сама собою, он бач, снiгова шапка на полюсi, а як виблискує океан... Колиска життя! То як же це так - узяти й покинути оцю дивовижу, оцю красу?..

Цiєї митi йому наче вiдкрилися очi, поглянув на рiдну планету iнакше, по-новому, i вона постала перед ним як прекрасне видиво, як справжнє чудо природи. Досi незнане почуття охопило всю його iстоту - аж серце защемiло.

- То коли ж у тебе вiдпустка?

- Не знаю, мамо... Тому ж i запросив, що не знаю. Невiдомо, коли побачимось...

А сам добре знав, що вiдпустки вже не буде. I матiр бачить востаннє. Холодок далекої - ой, якої далекої! - мандрiвки вже наповнював йому груди.

- Постарайся хоч на осiнь, - благально каже мати. - Саме яблука, грушi... Та й кавуни...

- Гадаєте, менi не кортить походити босому по землi?

- От i походиш. Погостюєш у родичiв, товаришiв.

Нi, мати i в думцi не припускає, що син помчить у космос i вже нiколи не побачить своїх близьких.

- А ставок наш поглибили - скiльки там риби!.. Ти ж любиш рибал...

- Чергового оператора на вахту! - пролунало з динамiка.

Торкнувся кнопки, екранчик погас, змовк материн голос.

- Iду!

Вiн частенько прокручує цей запис, i наче знову ходить з матiр'ю по Мiсяцю, бачить рiдну планету. Бо вони таки покинули своє Сонце, навiть у телескопi воно виднiється звiдси зiрочкою 12-ї величини. А Землi вже давно не видно.

Чому вони полетiли? Може, тому, що молодi. I людство молоде.


На Facebook В Твиттере В Instagram В Одноклассниках Мы Вконтакте
Подписывайтесь на наши страницы в социальных сетях.
Будьте в курсе последних книжных новинок, комментируйте, обсуждайте. Мы ждём Вас!

Похожие книги на "Материн голос (на украинском языке)"

Книги похожие на "Материн голос (на украинском языке)" читать онлайн или скачать бесплатно полные версии.


Понравилась книга? Оставьте Ваш комментарий, поделитесь впечатлениями или расскажите друзьям

Все книги автора Василий Бережной

Василий Бережной - все книги автора в одном месте на сайте онлайн библиотеки LibFox.

Уважаемый посетитель, Вы зашли на сайт как незарегистрированный пользователь.
Мы рекомендуем Вам зарегистрироваться либо войти на сайт под своим именем.

Отзывы о "Василий Бережной - Материн голос (на украинском языке)"

Отзывы читателей о книге "Материн голос (на украинском языке)", комментарии и мнения людей о произведении.

А что Вы думаете о книге? Оставьте Ваш отзыв.