» » » » Василий Бережной - Подарунок телепата (на украинском языке)

Василий Бережной - Подарунок телепата (на украинском языке)

Здесь можно скачать бесплатно "Василий Бережной - Подарунок телепата (на украинском языке)" в формате fb2, epub, txt, doc, pdf. Жанр: Научная Фантастика. Так же Вы можете читать книгу онлайн без регистрации и SMS на сайте LibFox.Ru (ЛибФокс) или прочесть описание и ознакомиться с отзывами.
Рейтинг:

Название:
Подарунок телепата (на украинском языке)
Издательство:
неизвестно
Год:
неизвестен
ISBN:
нет данных
Скачать:

99Пожалуйста дождитесь своей очереди, идёт подготовка вашей ссылки для скачивания...

Скачивание начинается... Если скачивание не началось автоматически, пожалуйста нажмите на эту ссылку.

Вы автор?
Жалоба
Все книги на сайте размещаются его пользователями. Приносим свои глубочайшие извинения, если Ваша книга была опубликована без Вашего на то согласия.
Напишите нам, и мы в срочном порядке примем меры.

Как получить книгу?
Оплатили, но не знаете что делать дальше? Инструкция.

Описание книги "Подарунок телепата (на украинском языке)"

Описание и краткое содержание "Подарунок телепата (на украинском языке)" читать бесплатно онлайн.








Бережной Василий Павлович

Подарунок телепата (на украинском языке)

Василь Бережний

Подарунок телепата

1

- Ну, то як же ваш експеримент? - спитала Соломiя Олексiївна, пораючись бiля невеликого круглого столика, що стояв бiля розчиненого вiкна. її красивi нiжнi руки так i пурхали над бiлою скатертиною, неначе два птахи, ставлячи то вазу з фруктами, то чайний сервiз, то тарiлки. Сергiй Антонович так задивився на тi руки, що й не обiзвався. - Телепатiя, здається, вийшла тепер на переднiй край? - провадила господиня. Гiсть зворухнувся, теплим поглядом окинув її постать. "Така ж, як i тодi, хоч нам уже пiшов четвертий десяток... - промайнула щемлива думка. - Вишня в цвiту". Уголос промовив:

- Так, телепатiя, можна сказати, наука модна. Явища, пов'язанi з людською психiкою, цiкавлять багатьох. Але...

- Що "але"? - обернулась Соломiя Олексiївна, i це знову нагадало йому студентськi роки. Отакий погляд був у неї й тодi - вiдкритий i бистрий. Тiльки була ближчою...

- Але я й зараз не можу "прочитати" твоїх думок!

Соломiїне обличчя освiтилося усмiшкою:

- Чи не пора б уже, товаришу докторе, облишити жарти?

- Якi там жарти... - Сергiй Антонович зiтхнув, хотiв щось сказати, але, певне, передумав. Пiдвiвся з крiсла i заходив по кiмнатi, гамуючи хвилювання. - А справдi, якби я... Знаєш, нам ще дуже далеко до розумiння феномену психiчного. Є здогади, припущення, а точного знання нема. Психiка людини, як той мiраж, - наблизишся до нього, а вiн i розтав...

- Це так, - i собi зiтхнула Соломiя Олексiївна, - пiд мiкроскопом психiки не побачиш. - Раптом сплеснула руками: - Бач, а про твої квiти забула!

На ходу скидаючи фартушка, заспiшила на кухню. Незабаром поставила на стiл кришталеву вазу з трояндами.

- Отепер можна й сiдати. Прошу, дорогий госте!

Сергiй Антонович iз самого початку почувався в своїй корзинi, як кажуть англiйцi, Соломiю ж Олексiївну його несподiваний вiзит вибив з рiвноваги. Те, що вiн - видатний учений, це її зовсiм не хвилює, на стрiчцi пам'ятi замиготiли iншi кадри... Колись удвох мрiяли про спiльне життя... Скiльки ж це вони не бачились? Сергiйко ходить до сьомого класу, отже, чотирнадцять...

За столом почалися, звичайно, спогади, i поступово прiрва часу вужчала, сходилася. Сергiй Антонович делiкатно проминав її невдале замiжжя, може, не хотiв розвередити свою давню рану? - а все згадував веселi випадки iз студентського життя, розпитував про роботу.

- I все-таки - як ваш експеримент? - нагадала Соломiя Олексiївна. Адже в пресi ще нiчого не було.

- Матерiали обробляються, як сказано в повiдомленнi, - розвiв руками вчений.

- То ж поки до вас доб'ються кореспонденти...

Експеримент, в якому брав участь Сергiй Антонович, дав справдi дивовижнi наслiдки.

- Розумiєш, Соломiє, нам пощастило знайти кiлька нервових точок планети...

- Не розумiю.

- Чесно кажучи, нам i самим це ще не ясно, i ота фраза: "матерiали обробляються" аж нiяк не вiдписка. Якщо ти цiкавишся...

Авжеж, Соломiя Олексiївна цiкавилась. Не в її характерi питати "для годиться". Коло її зацiкавлень не обмежувалося нейрохiрургiєю, якою вона займалася в науково-дослiдному iнститутi.

Смакуючи запахущий чай, Сергiй Антонович, хоч i уривками i не послiдовно, розповiв про той експеримент майже все. Суть його полягала ось у чому. Прихильники телепатiї - науки про безпосередню передачу думок вирiшили провести експеримент у глобальному масштабi. В основу поклали геометричнi принципи - були визначенi точки симетрiї схiдної пiвкулi, куди й вiдправились учасники експерименту. Наслiдок перевершив усякi сподiвання: сiм точок iз дев'яти встановили зв'язок! Вони по черзi то приймали, то передавали iнформацiю за допомогою самої тiльки думки. I це - на вiдстанi в десятки тисяч кiлометрiв.

- Неймовiрно... - прошепотiла Соломiя Олексiївна, коли Сергiй Антонович замовк i загадково посмiхнувся. - Без телефону, радiо чи якихось iнших засобiв... Дивовижно! - Вона зiжмакала салфетку та так i тримала в руцi. Знаєш, коли б про це розповiв хтось iнший, а не ти, я б не повiрила...

- Я б, мабуть, теж не повiрив, якби сам не "перемовлявся", - хитнув головою Сергiй Антонович, i в його густiй русявiй шевелюрi Соломiя Олексiївна помiтила срiбнi нитки. - Та що це ми все про науку...

- Незвичайнi явища завжди мають притягальну силу.

- Розкажи краще, як ти живеш?

Щiлина часу, яка роздiляла їх, зовсiм не зникала та й не могла зникнути, i вiн перекидав мiсток через прiрву. Десь у глибинi душi вiдчував: двi геометричнi точки поєднати легше, нiж двох людей.

- Та отак i живу. Син росте. Робота захоплює - нема коли i вгору глянути.

Роки лягли їй на плечi, уже Соломiя не така жвава, трохи обважнiла, мабуть, не часто розправляє крила, та все-таки це була вона, очi її повнi того особливого блиску, який завжди вабив Сергiя.

- Непокоїть мене Сергiйко.

В кожному словi про сина бринiло трепетне материнське почуття, в якому було i захоплення його здiбностями, i невдоволення поведiнкою, i тривога про здоров'я.

- Нестiйка нервова система... Особливо гострi стресовi стани, коли програє в шахи.

- Честолюбний, - обiзвався Сергiй Антонович, беручи яблуко. - Це добре. - А здiбностi до шахiв є?

- Аж занадто. Навчанню це, може, й не заважає, але здоров'ю шкодить, зiтхнула Соломiя Олексiївна. - Якби вiн покинув... Може б, ти...

Сергiй Антонович кинув такий виразний погляд, що вона замовкла на пiвсловi. Тiльки цiєї митi згадала: вiн же затятий шахiст! Це ж шахи спричинилися тодi до розриву... В уявi висвiтилась миттєва сценка - вони спiзнюються на концерт, а Сергiй дограє якусь "принципову" партiю. Вона спаленiла: тобi шахи дорожчi вiд мене! Тодi навiть вухом не повiв, коли вона грюкнула дверима. Гадав, що вже прив'язав, але не на ту наскочив...

Мовчки дивилися одне на одного, можливо, й Сергiєвi Антоновичу защемiла згадка, та напевне ж, бо й вiн зiтхнув глибоко й значливо.

Нервово зателенькав дзвоник.

- Це вiн, - пiдхопилась Соломiя Олексiївна.

До вiтальнi заглянув кучмастий височенький хлопець, привiтався i одразу причинив дверi. Не бiльше, як через двi-три секунди з його кiмнати почулися рiзкi, iстеричнi голоси.

- Я такого ще не чув, - знизав плечима Сергiй Антонович. - Наче записана бiйка.

- Напевне програв. Завжди отак...

Сергiй Антонович устав iз-за столу i попрямував до Сергiйкової кiмнати. Музика стихла.

Дерева за вiкном потемнiли, Соломiя Олексiївна ввiмкнула свiтло i почала прибирати зi столу. В Сергiйковiй кiмнатi теж засвiтилося,- видно було золотисту стежечку пiд його дверима. "Ну, що ж, нехай познайомляться... - думала Соломiя Олексiївна, - два Сергiї..." Та коли знайомство затягнулося, заглянула до кiмнати - Сергiй Антонович i Сергiйко сидiли один проти одного за столиком, схилившись над шахiвницею. Усмiхнулась нервово:

- Тобi, значить, шахи дорожчi...

Сергiй Антонович глянув на неї, наче звiдкись здалеку, i знову втупив очi на картатi простори шахiвницi, де кипiв мовчазний бiй двох армiй. Чи вiн пригадав цi слова?

- Ну, то як справи? - Соломiя Олексiївна присiла на канапу.

- Не заважайте, мамо, - обiзвався Сергiйко, не повертаючи голови. - Я готуюсь до республiканських змагань.

- А сьогоднi програв?

Сергiйко, невдоволено засопiвши, пiдпер голову руками i невiдривно дивився на шахiвницю.

- Нi, вiн не програв, - вiдповiв за нього Сергiй Антонович.

- Але ж прийшов явно розстроєний.

- Та то нiчия зiпсувала йому настрiй.

- Є чого переживати!

- Сергiйко хотiв виграти - ось у чому рiч.

Перемовляючись, Сергiй Антонович робив ходи i хвилин через десять змушений був припинити опiр.

- Вiтаю, - потиснув руку Сергiйковi, - молодчина, це була тонка комбiнацiя!

Сергiйко сяяв, Соломiї Олексiївнi теж було радiсно. "Коли б вiн знав, у кого виграв! - думала схвильована мати. - Коли б вiн тiльки знав..."

Потiм Сергiйко показав ту злощасну партiю, яка не далась йому i так зiпсувала настрiй.

Сергiй Антонович, наморщивши лоба, довго вивчав позицiю, тодi разом iз Сергiйком почав розглядати варiанти. Малий чудово пам'ятав партiю i кожного разу вiдновлював її на шахiвницi етап за етапом. Його прохiдний пiшак дiйшов до сьомої горизонталi, один крок - i це вже ферзь!

- Я завагався, - нiяково посмiхнувся хлопець, - чи пiдтримувати цього пiшака, чи виводити коня на кращу позицiю...

- I вирiшив?..

- Ну... розумiєте... це ж мiг бути другий ферзь! Я послав ферзя на пiдтримку, ну, а чорнi почали шахати... вiчний шах.

- Запам'ятай, мiй юний друже, - на все життя запам'ятай: боягуз не грає в шахи! А тепер давай розглянемо такий варiант, - мiркував Сергiй Антонович, ставлячи того пiшака у ферзi.

- То чорний ферзь одразу його й забирає!

- Нехай бере, а тодi бiлий кiнь вiдходить iз шахом i перекриває дорогу ферзю. Вiддавши того пiшака, ти змусив би чорного ферзя вiдiйти на пасивну позицiю. Дивись, тепер про вiчний шах вiн i мрiяти не може, а в тебе ось ще одна прохiдна по вертикалi "а"...

Юний шахiст запустив п'ятiрню в свою кучму.

- Точно!.. I чому я... чому завагався?

Соломiя Олексiївна, хоч не уявляла перипетiй боротьби на шахiвницi, уважно дослухалася до розмови. В цi хвилини їй стало ясно, можна сказати, вiдкрилося: Сергiйко природжений шахiст, i тут уже нiчого не вдiєш.


На Facebook В Твиттере В Instagram В Одноклассниках Мы Вконтакте
Подписывайтесь на наши страницы в социальных сетях.
Будьте в курсе последних книжных новинок, комментируйте, обсуждайте. Мы ждём Вас!

Похожие книги на "Подарунок телепата (на украинском языке)"

Книги похожие на "Подарунок телепата (на украинском языке)" читать онлайн или скачать бесплатно полные версии.


Понравилась книга? Оставьте Ваш комментарий, поделитесь впечатлениями или расскажите друзьям

Все книги автора Василий Бережной

Василий Бережной - все книги автора в одном месте на сайте онлайн библиотеки LibFox.

Уважаемый посетитель, Вы зашли на сайт как незарегистрированный пользователь.
Мы рекомендуем Вам зарегистрироваться либо войти на сайт под своим именем.

Отзывы о "Василий Бережной - Подарунок телепата (на украинском языке)"

Отзывы читателей о книге "Подарунок телепата (на украинском языке)", комментарии и мнения людей о произведении.

А что Вы думаете о книге? Оставьте Ваш отзыв.