Альона Попова - Мама 3.0: хочу i буду! Усвідомлене виховання через любов та прийняття

• Название: Мама 3.0: хочу i буду! Усвідомлене виховання через любов та прийняття
• Автор: Альона Попова
• Жанр: Русское современное

Для майбутніх і нинішніх мам, які хочуть виховати щасливих дітей. Не потрібно гаяти час на безліч батьківських тренінгів. Відповіді вже у ваших руках: як пройти з дитиною шлях від народження до школи.

---

Інформація викладена стисло й чітко, а головне – настільки доступно, що буде зрозуміла всім. Складні теоретичні моменти подані через приклади й ситуації. Прочитала книгу з величезним задоволенням і запам'ятала її як найкращий подарунок для подруг, які збираються до пологового будинку.

Спокійний впевнений тон книги – це якраз те, що потрібно почути будь-якій мамі немовляти й дошкільника. Навіть якщо ваші діти вже давно виросли, ви не пошкодуєте часу, проведеного за книгою: читається, як любовний роман. Втім, а що, як не роман, є взаємини з дитиною? Злети, падіння, пристрасть – купа емоцій!»

Альона Дождьова, автор проекту «Джерело творчості»

Вступ

Дитина бажана – це мрія. Коли вона є – це чарівно. Від цього стає тепло. З малюками завжди весело й цікаво. І допитливо: що ж буде далі…

Вітаю!

Мене звати Альона Попова, я консультант для мам, мама-монтессорі, автор проектів «Мама нОва» та «Інтернет-мама».

У ваших руках – відмінний путівник для майбутньої і нинішньої мами малюка від народження до семи років.

І ось що вам тепер потрібно зробити:

– виділити час для себе (дитина спить чи в садку/школі/на прогулянці з чоловіком або бабусями);

– приготувати чашечку чаю (або кави), а можливо, фрешу чи смузі, ну або просто води;

– зручно розміститися у кріслі/на дивані/улюбленому стільці;

– розгорнути мою книгу…

– …і читати, читати, читати…

– …а потім впроваджувати, впроваджувати, впроваджувати :)

Готово? Тоді починаймо.

Як я прийшла до усвідомленості

У мене двоє хлопчиків. Зараз їм 4 і 6 років, обидва навчаються у Школі Монтессорі.

Ще коли я була ученицею четвертого класу, від батьків своєї однокласниці я дізналася, що поруч із нашою школою є пречудовий дитячий садок, у якому все не так, як зазвичай: дітки розвиваються індивідуально, іграшок у них немає, а є «роботи», і вони роблять те, що самі вибирають.

І так склалося, що моя мрія в один прекрасний момент стала метою, була записана в щоденник і зрештою здійснилася. Ось уже понад п'ять років, як я доторкнулася до методу Монтессорі, і не просто жодного разу про це не пошкодувала, але й БАГАТО ОТРИМАЛА.

Я обрала для себе усвідомлене батьківство: хочу, щоб мої діти росли СОБОЮ. Не повторювали мою долю, не втілювали мої мрії, а розвивалися згідно зі своїми здібностями, талантами, закладеними в них природою. Тому я й обрала для своєї сім'ї педагогіку Марії Монтессорі – систему, у якій головна – ДИТИНА. А батьки лише слідують за нею.

Так, я маю бути на відстані витягнутої руки, щоби допомогти, якщо їй це знадобиться. АЛЕ! Я дозволяю їй самій вибирати. Дозволяю помилятися й робити висновки. Приймаю її саму і її вибір. Бо люблю. Люблю безумовно. І ця безумовна любов є основою мого усвідомленого батьківства.

Чому я обрала Монтессорі

Більше про сам метод я розповім у розділі «Мама (до) першокласника», а тут просто напишу, чому я обрала його для своєї родини, ще не заглиблюючись у філософію. Я просто взяла на віру і почала впроваджувати принципи, які нам запропонували.

Що ж мені подобається в методі Марії Монтессорі? Головне – дитину навчає довкілля, а батьки виконують лише допоміжну роль: вони можуть допомогти, якщо малюк їх про це попросить.

Основа методу – віра в те, що якщо дати дитині необхідну свободу й відповідну освіту, забезпечити всі її потреби, виховувати в ній упевненість у своїх силах, любов до життя, поважати й очікувати від неї такого ж ставлення, то в майбутньому вона реалізує себе повною мірою.

Завданням батьків є підготовка дитини до життя, а не до школи

(що особисто для мене дуже важливо).

Ось 15 обіцянок, які нам запропонували дати самим собі на початку нашого батьківського шляху:

1. Перестати робити зауваження дитині на очах у сторонніх.

2. Не обговорювати проблеми виховання дитини в її присутності.

3. Не кричати на малюка, особливо якщо він не зробив нічого жахливого.

4. Пам'ятати, що в кожної дитини своя швидкість, свої здібності і свій неповторний малюнок особистості.

5. Привчати до самостійності.

6. Навчитися частіше та щиро (!) хвалити малюка.

7. Іноді без приводу брати його на руки, міцно обіймати й цілувати.

8. Не віддарюватися від дитини іграшками, а проводити з нею більше часу.

9. Навчитися терпляче слухати.

10. Завести спеціальний зошит, де педантично записувати смішні історії з життя, а також забавні слівця, маленькі відкриття і важливі події.

11. Не обманювати дитину, завжди виконувати те, що наобіцяли, і не обіцяти свідомо нездійсненних речей.

12. Іноді дозволяти собі подуріти й пограти з дитиною на рівних.

13. Привчати малюка до праці, заохочувати будь-яку допомогу по господарству, нехай навіть від неї шкоди буде більше, ніж користі.

14. Не ставитися до часу, проведеного з дитиною, як до часу, втраченого для себе.

15. Перестати почуватися винними перед дитиною: краще виправляти огріхи, ніж знемагати від власної недосконалості.

«Не говори, що дитина помилилася, покажи дією, як можна зробити краще».

М. Монтессорі

У школі нас навчили тому, що дорослі мають змінити свої погляди на потреби дітей і навчати їх не так словами, як власним прикладом.

А також, що

дорослий, який не бажає змінюватися поруч із дитиною, об'єктивно є основною перешкодою для досягнення малюком свободи і природного розвитку.

І це дійсно так.

Ось принципи, на основі яких відбувається співпраця дітей і дорослих за методом Марії Монтессорі:

– звільнятися від почуття господаря дитини, знижувати свою активність у керуванні її діями;

– свою увагу спрямовувати не стільки на результат, скільки на процес діяльності дітей;

– головне для дорослого – допомагати розвиватися дитині, а не навчати її;

– не оцінювати дії дитини;

– не порівнювати дітей і наслідки їхньої діяльності між собою;

– не прислужувати дітям: все, що можна, їм слід робити самим. Діти мають рівні права з дорослими;

– сприяти тому, щоб дитина була спостерігачем різних проявів життя, зокрема почуттів і настроїв дорослого.

Буду мамою

Рішення прийнято

Ця книга – про усвідомлене виховання. Але я не можу пройти повз теми усвідомленої вагітності, бо дуже люблю працювати з «животиками» :)

Звісно, у житті трапляється всяке. Хтось може завагітніти «випадково», хтось іде до цього кілька років через перешкоди, а хтось запланував – і одразу збулося. Але яким би цей шлях не був, я надихаю вас іти ним усвідомлено. Розуміючи, що на вас чекає і чого ви хочете.

Я стала мамою вперше у 26 років. І це було заплановано. Але не все далося легко. Щойно ми вирішили, що хочемо стати батьками, як мій організм збунтувався. Протестував він кілька місяців, демонстрував погані результати аналізів, але тільки-но було прописано серйозне гормональне лікування, взяв і видав: «Вагітна!». Вдруге від бажання до вагітності минуло рівно шість місяців.

Це я до чого? До того, що якщо ви і вирішили стати мамою, не чекайте миттєвої вагітності. Так, можливо, вам пощастить і все станеться вже за місяць. Але в середньому дайте собі на здійснення мрії приблизно рік. І в цей час не смикайтесь, не рахуйте дні до овуляції, не вимірюйте базальну температуру, не зациклюйтеся!

Уявіть, скільки зірок має зійтися, щоб сталося диво :) Просто насолоджуйтеся часом зі своїм коханим. Адже це той казковий час, який може повторитися, а може й ні.

Багато жінок після першої «невдалої» спроби починають думати, що в них проблеми. Не варто! Нехай життя йде своєю чергою. Насолоджуйтеся моментом :)

Мрійте разом із чоловіком про те, що ви робитимете з малюком, куди їздитиме, підбирайте, які імена вам подобаються, але не ставте вагітність за єдину мету на цей момент.

Живіть повним життям, зі своїми інтересами. Точно так само, як і коли станете мамою – не звужуйте світ до одного-єдиного маленького створіння. Матуся має бути цікава дитині, а це станеться лише тоді, коли вона матиме свої бажання, потреби і прагнення.

Підготовка до вагітності

Звісно, найкраще про підготовку розповість вам ваш лікар, якого бажано знайти до вагітності. Якщо такий є у вашій жіночій консультації – прекрасно, якщо там фахівець не подобається – шукайте свого. Я прихильник того, щоби мені було комфортно з людиною. Лікаря під час вагітності ви бачите дуже часто, і якщо він весь час у поганому настрої, чекає від вас подарунків, направляє на зайві аналізи або чимось лякає – хіба вам це потрібно?