Виолета Лосєва - Солом’яне танго або Літо в хутряних шкарпетках. Переклад на українську мову – Ольга Блік

• Название: Солом’яне танго або Літо в хутряних шкарпетках. Переклад на українську мову – Ольга Блік
• Автор: Виолета Лосєва
• Жанр: Русское современное

Ах, які кумедні, театрально-експериментальні зіткнення трапляються іноді в часі і просторі! Все відбувалося вночі, і тільки іноді їм заважала філософія: він постійно відволікався на свої статті… А она в цей час писала дивні розповіді. Класичний мінус легко перетворюється в плюс, якщо за це перетворення відповідає маг… Та й справді: кого це стосувалося?

---

– Ага… Дивне якесь літо…

– Нічого, і у цього літа «в шерстяних шкарпетках» буде своя історія…

2-а безсонна ніч

Продовження знайомства

ВОНА: – Привіт, Алекс! Як справи? Що новенького сьогодні?

ВІН: – Привіт, Ді. Так все та ж робота… А ти як сьогодні прожила свій день вродливої жінки?

ВОНА: – У мене був день не так вродливої жінки, як жінки безробітної. Пошук вакансій, візит до батьків, шопінг…

ВІН: – А зараз чим займаєшся? Чим займається красива жінка після того, як їй довелося трохи забути про те, що вона – красива жінка?

ВОНА: – Нічого подібного!!! Я ні на хвилину не забуваю про те, що я – красива жінка. Тобі ж подобається моя самооцінка?

ВІН: – дуже!

ВОНА: – Зараз копирсаюся вдома і перевіряю пошту – комп’ютер висне кожні 10 хвилин.

ВІН: – Буває… Мабуть, у тебе Windows… Може, варто подумати про Apple – максимальна відповідність краси техніки та краси її господині. Про надійність говорити не варто: надійність жінок – не привід для оптимізму.

ВОНА: – Як песимістично звучить. Краса та надійність – таке поєднання тільки в жінки можна зустріти. У техніці – ніколи.

ВІН: – Ді, ти будеш перша, хто, можливо, зможе це довести.

ВОНА: – У плані техніки – легко! А щодо іншого… я взагалі намагаюся ніколи нікому нічого не доводити.

ВІН: – Ніколи і нікому? Не може бути. Ти ж маркетолог…

ВОНА: – Так-так, особливо, якщо питання стосується краси і надійності. Може, поговоримо про твій видатний розум? Це може бути цікавішим, ніж моя надійність.

ВІН: – With pleasure.

ВОНА: – Як ти думаєш, чи можуть співіснувати в чоловікові розум і надійність? Чи дорівнює надійність вірності? Надійність в чоловікові і надійність в жінці – чи це одне й те саме? Розумні чоловіки – як і всі інші – люблять очима? Чи все ж таки мізками?

Чи не надто багато питань я ставлю?

ВІН: – Надто… Але питання цікаві… У відповідях буде багато суб'єктивності, але… спробуємо…

Розум і надійність співіснувати можуть. І навіть повинні. Вони не поєднуються, якщо ми плутаємо розум і хитрість.

Ще краще, коли є мудрість, яку ти позначила як якість чоловіка, якого ти хочеш зустріти тут.

Надійність і вірність – це здатність утримувати обраний напрям, не збиваючись зі шляху. Так що це близькі поняття.

Надійність чоловіка і надійність жінки – це прояви загальнолюдської надійності.

Чоловіки люблять очима, але розумні, при цьому, ще й продумують наслідки.

Тебе влаштовує інтерв'ю?

ВОНА: – Інтерв'ю – супер! Сперечатися ПОКИ не буду, якщо питання сьогодні ставлю я. Відповіді, як на мене, надто вже позбавлені суб’єктивності. Тому не можу не попросити навести приклади з життя або щось із класиків для ілюстрації всього вищесказаного.

ВІН: – Надто позбавлені суб’єктивності – значить правдиві?

ВОНА: – Надто позбавлені суб’єктивності – значить надто абстрактні… У відповідях – мало ТЕБЕ.

ВІН: – Ми поки що «осягали істину», а вона позбавлена персональності… До того ж… Ти не забула, що я – філософ?

ВОНА: – Як можна про це забути? Я це відчуваю в кожному рядку! І навіть між рядків!

ВІН: – Мені подобається, коли ти випускаєш назовні свою емоційність.

ВОНА: – Я її випускаю дозовано. Ти можеш оцінити керовану емоційність? Чи це занадто далеко від філософії?

ВІН: – Звичайно. Якщо тільки вона керована логікою, а не іншою, більш сильною, емоцією. Наприклад, ми схильні впадати в ілюзію контролю, коли боїмося почуттів. Але це буде вже не контроль. Втім, соррі – я стаю аж надто логічним).

ВОНА: – Керована тільки логікою! Чим же ще? Поговорімо про жіночу логіку. Вона взагалі існує чи це лиш ілюзія (як у випадку з контролем)? Як ти вважаєш, у яких випадках ми починаємо боятися почуттів? Мені подобається твоя гіпер-мега-логічность.

ВІН: – Назвемо її «шаленою». І до речі, в цьому є резон: «гіпер-мега» – це просто відповідність логіки тому, що вона оцінює.

Втім, не вистачало ще тут понтуватися зі своїми знаннями Канта і Шопенгауера. Що ж до твоїх питань – спробуємо…

ВОНА: – Палаю від нетерпіння. Вся – в емоціях.

ВІН: – Жіноча і чоловіча логіка – це просто смисловий прийом, віднайдений тими, хто не зміг застосувати закони формальної логіки до оцінки поведінки чоловіка і жінки. Логіка вища за гендерні відмінності. А там, де ці відмінності існують, починається психологія… Я закінчив…

ВОНА: – Я повинна обміркувати. Хочеться відповісти гідно.

ВІН: – Добре, моя леді… обмірковуйте… Але чи це не надто… Адже ми не змагаємося… Ми танцюємо разом…

ВОНА: – Під дощем?

ВІН: – Не знаю… Я весь зосереджений на тобі… Світ навколо я не помічаю. Бо ж моя партнерка надто гарна, щоб ділити її з об'єктивною реальністю.

ВОНА: – Звісно, ми не змагаємося, мій джентльмене. Навіщо?

ВІН: – Жінка потребує кількох речей, які чоловік повинен їй дати, щоб відносини були гармонійними…

ВОНА: – Це рекомендація психолога чи філософа?

ВІН: – Обох. Пропоную продовжити тему іншим разом…

ВОНА: – «Я сьогодні дуже поступлива», – пам’ятаєш мюзикл «Чикаго»? Нехай тоді іншим разом. Щодо лише кількох речей… ти, я думаю, помиляєшся. Ми міняємо тему чи в тебе вже оченята закриваються?

ВІН: – Оченятам ще дивитись і дивитись… Як мінімум, до п'ятої ранку.

ВОНА: – Бережи себе! У паузах не пий забагато кави. Буде змога – приходь, рада тобі.

ВІН: – Спасибі, Ді. Це взаємно.

ВОНА: – Ти знов про почуття. Переключись на роботу, будь ласка.

ВІН: – Це неможливо!

ВОНА: – Я серйозно (без жартів): не хочу відволікати.

ВІН: – І я без жартів… Тобі – дозволено… На добраніч, Ді.

Пауза…

Тим часом…

Практично, особисте життя

Оповідки про мага та його чарівну подружку

***

Подружка мага не давала йому вдома працювати.

Вона весь час приходила до нього обійматися…

Слід визнати, що йому це дуже подобалося.

– Життя буває таким різним, – говорив він, – саме тому обійматися слід за кожної нагоди якнайчастіше…

– І якнайміцніше, – додавала вона завжди.

***

– Поки ти думаєш, що ось скоро почнеться життя, воно вже закінчується…

Щастя – в секундах…

***

– Перфекціонізм – це не завжди добре… – задумливо мовила подружка мага.

– Згоден, – відповів він, – Прагнути досконалості можна, якщо знаєш, що таке досконалість.

– Кажуть, що це така хвороба… Бо ж люди не можуть інакше…

– Бувають хвороби значно гірші… Ось тоді люди, справді, не можуть інакше…

***

– Якісь у нас незрозумілі ілюзії.

– Ілюзії завжди акварельного кольору.

– А хіба є акварельний колір?

– Так, це колір ілюзій!

***

– Я хочу бути французькою жінкою, – повідомила подружка мага, дивлячись в дзеркало.

– Що це означає? – Посміхнувся він.

– Буду говорити «о-ля-ля» і посміхатися усім чоловікам підряд.

– Так, але ж в цьому і полягає вся різниця!

***

– Як ти вважаєш, чому Жаклін плакала сьогодні? І чому Поль її не втішав?

– Тому що вона пише казки, а він працює механіком.

– Невже через це потрібно плакати?

– Ні, не потрібно, але… часом доводиться…

***

– Ти ніколи не дізнаєшся точно, що саме думає і відчуває інша людина. Доводиться домислювати, – задумливо сказав маг, – Так що ти ображаєшся не на іншого, а на свої домисли. Що б цей «інший» не говорив.

– Шкода, – зітхнула його подружка, – Аж надто часто доводиться ображатися на власні домисли…

3-тя безсонна ніч

«Давай про земне?»

ВОНА: – Побажання «на добраніч» я прочитала вже вранці.

Сьогодні ти знову всю ніч будеш займатися своїми статтями?

ВІН: – Та як вийде, Ді… Можливо, вдасться закінчити раніше.

ВОНА: – Скористаюся отриманим вчора дозволом відволікати тебе від роботи… і пропоную поговорити.

ВІН: – З радістю поєднаю приємне з корисним. Що ж ти хочеш дізнатися сьогодні, моя Ді?

ВОНА: – Ммм… Робота – приємне, а спілкування зі мною – мабуть, корисне… Я так це бачу. Я все ще думаю над тим, що дізналася вчора. Ну що ж, може тепер ти захочеш щось дізнатися?

ВІН: – Твоє бачення залишимо на твоїй совісті. А що тобі поки не вдалося зрозуміти у вчорашньому?

ВОНА: – Зі свого совістю я зазвичай легко домовляюся. Що стосується вчорашнього… мені так і не вдалося розгледіти ТЕБЕ у всіх цих розумних (але безликих) міркуваннях…