Александр Войцеховский - Без права на реабилитацию

• Название: Без права на реабилитацию
• Автор: Александр Войцеховский
• Издательство: Киевское Историческое Общество
• Жанр: История
• Год: 2006
• ISBN: 5-00-000430-3

Книга является ответом на националистическую интерпретацию истории ОУН и УПА, представленную в виде итогового документа рабочей группы правительственной комиссии, возглавляемой проф. Кульчицким С. В. В сборник вошли публикации историков, философов и юристов, в которых дается разносторонняя оценка деятельности ОУН и УПА.

---

У квітні 1944 року на ім’я Головнокомандуючого німецької армії в Галичині надійшов лист від командира групи української повстанської армії «Охріма» з пропозицією «боротися проти більшовиків і звільняти область від Червоної армії». Ставився ряд умов, зокрема «... об освобождении из тюрьмы и возвращении на родину вождя украинцев и руководителя украинских организаций (ОУН) Степана Бандеры и всех политических заключенных, . немецкие части поставляют согласно указаний их командования со своих складов для вооружения частей УПА: 10 000 пулемётных лент, к ним 250 000 патронов, 200 скорострельных ружей марки «Кольт», к каждому по 4 диска патронов, 20 полевых орудий, 30 гранатомётов марки «Штокезнор», 10 зенитных пушек, 500 большевистских «финок» или немецких пулемётов — пистолетов, 500 бельгийских пистолетов, 10 000 гранат, 100 млн и известное число снарядов для орудий и патронов для пистолетов.

Немецкие войска, управление и полиция не мешают нам в борьбе с элементами, которые сотрудничают или хотят сотрудничать с большевиками». (Арх. спр. №372, т. 36, арк. 127–138. Документ віддрукований російською мовою).

В інформації від 29.04.1944 р. повідомляється про зустріч 29 квітня представників німецького командування «с вожаками банди УПА», в ході якої вони «заявили о своём намерении постепенно отдать в распоряжение немцев членов УПА силой до одного батальона, которые, будучи снабжены заданиями немцев, могли бы проникать за линию советского русского фронта. Там прежде всего должны были бы эти люди саботировать советско-русское снабжение фронта, уничтожать уполномоченных НКВД и вести разведывательную деятельность для немецкого вермахта. Для последней цели УПА предоставит несколько приспособленных для этой цели радистов. Они поставили условия, чтобы отданные в распоряжение немцев люди из УПА были вооружены немцами и снабжены радиоустановками.» (Арх. спр. №372, т. 36, арк. 173–174. Документ віддрукований російською мовою).

У трофейному німецькому документі від 15 травня 1944 року, який був надісланий у Головне управління державної безпеки, а також в інші органи поліції і СД (в Берліні, Кракові, Львові) повідомляється про зв’язки УПА з німецькою окупаційною владою і стверджується:

«Со стороны УПА не предпринимается чего-либо против рейсхдойче., у них с немцами общий враг — большевизм. Они успешно борются с ним за советской линией фронта. Находившиеся в лесах части УПА препятствуют высадке большевистских парашютных десантов за немецкой линией фронта. УПА громит также большевистские банды.» (Арх. спр. №372, т. 36, арк.229–244. Переклад документа віддрукований російською мовою).

У німецькому трофейному документі від 01.06.1944 р. також повідомляється про попередні переговори між «двома вожаками УПА» і представниками поліції безпеки в Раві-Руській, де було зазначено:

«1. УПА требует немедленного прекращения действий против УПА и её подразделений.

а) УПА обязуется передавать полиции безопасности всех русских, равно как и других вражеских парашютистов.

б) УПА обязуется немедленно доставлять полиции безопасности все русские секретные шифры.

в) УПА обязуется немедленно сообщать полиции безопасности относительно стоянки или постоянного местоприбывания русских или польских банд и бороться с этими бандами совместно с немецким вермахтом или полицейским подразделениями.

г) общий обмен пленными между УПА и полицией безопасности, за исключением лиц, не принадлежащих к УПА.

д) УПА обязуется выдавать полиции безопасности всех дезертиров немецкого вермахта, членов СС и стрелковой дивизии СС-Галиция ...

5. УПА и полиция безопасности обязуется соблюдать в строгой тайне все сведения о переговорах.» (Арх. спр. №372, т. 36, арк. 256 259. Переклад документа також віддрукований російською мовою).

Про факти співробітництва з УПА у спільній боротьбі проти Червоної Армії і радянських партизан дав свідчення в 1946 р. на попередньому слідстві і в суді Лацарек Ю.Ф., який у період окупації України займав посаду референта П відділу угруповання «Південь». Зокрема, він показав, що за вказівкою командування під час переговорів:

«Мы пришли к соглашению о совместной борьбе с УПА против Советской власти, о снабжении УПА немцами оружием, деньгами и другим. Мы договорились, что из Львова и из Кракова будем направлять в УПА оружие, а Криницкий (один из руководителей УПА) предложил его доставлять в Чёрный лес. В течение марта — апреля 1944 г. из Львова через своего подчинённого направил в Чёрный лес три раза по две груженных машины с оружием. Там было всего 15 тонн разного оружия. Приблизительное количество переданного УПА оружия с марта 1944 г. выражалось в 20 000 с лишним экземпляров». (Арх. спр. №372, т. 38, арк. 318–340. У справі свідчення Лацарека віддруковані російською мовою).

В архівних матеріалах містяться також інші численні документальні дані про факти співпраці УПА з німцями та про їх спільну збройну боротьбу проти Червоної Армії і радянських партизан.

Факти співпраці з німцями підтверджують також документи УПА. Так, у «Надзвичайному звіті» від 14.03.1944 р. зазначалося:

«Курінь УПА стаціонував в с. Черниця (Брідщина).

Почались переговори..., що німці не будуть стріляти до УПА, ні УПА до німців.

Німаки зараз видали 200 крісів, 2 міномети, 6 максимів, 20 лент, 2 легкі кулемети, 12 дисків, 32 000 амуніції, карти.

Німці в двох повітах: Золочів і Броди заборонили української поліції та всім своїм частинам зачіпати наші відділи та стріляти до них, якщо вони проходитимуть» (Арх. спр. №376, т. 66, арк. 244).

Подібні угоди укладалися також з представниками військових влад і спецслужб Румунії і Угорщини, союзників Німеччини. Як повідомлялось НКДБ УРСР Наркому іноземних справ УССР і Наркомату безпеки СРСР 3 січня 1946 р., Центральний Провід ОУН у жовтні 1943 р. через Семчишина и Павлишина-Лісовського зв’язався з керівниками румунського розвідувального центру в м. Одесі полковником Пержу і капітаном Аргіром. У ході переговорів була досягнута домовленість, що ОУН не буде вести роботи проти Румунії, а румуни погодились звільнити з в’язниць арештованих оунівців і надати допомогу УПА зброєю, боєприпасами й обмундируванням.

25 грудня 1943 р. в с. Дермане Мізоцького району Рівненської області відбулись переговори між делегацією ОУН на чолі з членом Центрального Проводу Логушем Омеляном і представниками командування окупаційної армії. Угорці зобов’ язались не чинити перепон УПА

і допомагати їй зброєю, а оунівці обіцяли не проводити операцій проти мадярів і надавати їм всебічну допомогу. Потім представники ОУН літаком були доставлені в Угорщину, де мали зустріч з начальником угорського Генштабу та рядом офіцерів вищого командного складу. В результаті була досягнута домовленість про сумісні дії проти СРСР, за що мадяри зобов’язались надати з необхідності можливість емігрувати керівникам ОУН в Угорщину (Арх. спр. №372, т. 35, арк. 73–76).

З початком відступу німецьких військ з території західноукраїнських земель ОУН-УПА почали підготовку збройних формувань для диверсійної, терористичної і повстанської діяльності, створенню баз для зберігання продуктів харчування, одежі, зброї і боєприпасів, знищення партійних і радянських органів, командного складу Червоної Армії, працівників НКВС і міліції, ліквідації колгоспів і протидії мобілізації до лав Червоної Армії.

В архівному документі «Как проходили «выборы» в Верховный Совет СССР в западных областях т.н. Украинской ССР», надрукованому в оунівському збірнику «Ідея і чин» ч. 10–11, зазначено:

«Революционная подпольная и повстанческая борьба на украинских землях ведётся с начала захвата этих земель наступающими большевистскими армиями в 1944 году.

Размеры этой борьбы, в частности, вооруженной, мы постараемся иллюстрировать некоторыми данными. Так, например, только в октябре 1945 года на территории Станиславской области УПА провела 18 больших боев (с участием куриней и сотен), 41 малый бой, провела три нападения на 3 райцентра и одно нападение на областной центр Станислав (31.10.1945 г.).

В этих боях уничтожено 564 большевистских оккупанта, в т.ч. 26 офицеров и 538 рядовых, тяжело ранено 30 захватчиков, уничтожен первый секретарь по пропаганде, направленный республиканским центром в Западную Украину. Кроме того, убиты районный прокурор, секретарь РК ЛКСМУ, уничтожено 30 нефтепромыслов, две железные дороги, одна военная казарма, помещения всех большевистских учреждений в райцентре Делятин, пущены под откос три товарных поезда с награбленным на Украине зерном, уничтожено 17 автомашин, захвачено много оружия и другого имущества.

На территории Стрийского района в течение ноября 1945 года УПА провела в селе Белычи Заричны один большой бой со сталинскими захватчиками, в котором уничтожено 30 большевиков, 19 ранено, а многие во время бегства утонули в реке Свича; проведены 3 засады, в результате которых уничтожены 12 работников МВД, в т.ч. один ст. лейтенант, разбросаны сотни революционных листовок и призывов.» (Арх. спр. №372, т. 51, арк. 76–82. У справі знаходиться цей документ в перекладі російською мовою).