Александр Войцеховский - Без права на реабилитацию

• Название: Без права на реабилитацию
• Автор: Александр Войцеховский
• Издательство: Киевское Историческое Общество
• Жанр: История
• Год: 2006
• ISBN: 5-00-000430-3

Книга является ответом на националистическую интерпретацию истории ОУН и УПА, представленную в виде итогового документа рабочей группы правительственной комиссии, возглавляемой проф. Кульчицким С. В. В сборник вошли публикации историков, философов и юристов, в которых дается разносторонняя оценка деятельности ОУН и УПА.

---

28 апреля 1949 года в селе Слободка Джуринская Белобожницкого района Тернопольской области была зверски убита семья колхозника Коршняка за то, что он проговорился односельчанам о бандите, который по переселенческим документам прибыл из Польши на Украину.

Вот какую картину расправы над семьёй Коршняка нарисовал на следствии один из убийц — Гойда:

«В доме я увидел стоявшую возле печки жену Коршняка Антона — Коршняк Елену и прижавшегося к ней её семилетнего сына. Девочка лежала на кровати. Самого хозяина в доме не оказалось.

Увидев, что мы с ножами, Коршняк Елена начала кричать и просить нас не трогать их. За ней начал кричать и мальчик. Не обращая внимания на просьбы, я поднял нож и ударил им в лицо Коршняк, после чего она упала.

Остапив после меня нанёс ей ножом несколько ударов в голову. Схватив мальчика, я перерезал ему горло и бросил к матери. Лежавшая на кровати девочка поднялась и бросилась к матери. Я хотел ударить её ножом, но она отскочила и упала на кровать. Тогда я набросился на неё и перерезал ей горло и шею.

Жительница села Хохонив, Большевцовского района Станиславской области Мисюрак Ольга после назойливых требований главаря банды «Щура» вступить с ним в интимную связь, бежала в райцентр и осталась там на жительство. Узнав об этом, «Щур» со своей бандой 11 марта 1949 года ворвался в дом родных Мисюрак и всех их вырезал. Бандиты убили сестру Анну, 25 лет, которой разрезали живот и вытащили внутренности, сестру Анастасию, 18 лет, перерезали горло трёхлетнему брату и зарубили топором 60-летнюю мать. Этой бандой до её ликвидации было совершено до 30 таких зверских убийств.

В ночь на 18 февраля 1945 года бандиты совершили убийство 18 жителей села Новосилки и Щеглы Яворовского района Львовской области, из них 9 женщин и 6 детей.

Для большего устрашения населения бандиты очень часто совершали убийства в присутствии жителей сёл. Вот некоторые примеры их злодеяний:

В июне 1947 года в Военный Трибунал по делу арестованной участницы ОУН Кухарчук вызывались в качестве свидетелей ряд жителей села Подлужное Костопольского района Ровенской области. На судебном заседании часть свидетелей, которым, как было потом установлено, угрожали бандиты, изменили свои показания или отказались от них вовсе, и только один свидетель — Петрика С. свои показания подтвердила полностью. После возвращения из суда Петрика была убита бандитами ОУН в присутствии односельчан, которым бандиты заявили, что так будет со всяким, кто станет выступать свидетелем в суде.

В июле 1947 года в суд по делу арестованного бандита ОУН Фомича были вызваны жители Дережнянского района Корнейчук и Шарапа. Они уличали Фомича в принадлежности к банде. По возвращении домой Корнейчук и Шарапа вместе со своими семьями были зверски убиты бандитами». (Арх. спр. №372, т.100, арк. 98–102).

Як видно з вироку від 21 березня 1952 р. по обвинуваченню слідчого «Служби безпеки» Журановського надрайонного проводу ОУН Леніва І.М.,

«Всего за время своего пребывания в банде украинских буржуазных националистов подсудимый Ленив лично сам убил, замучил и удушил различными способами около двухсот человек советских граждан — мужчин, женщин и стариков, а также присутствовал и принимал участие вместе с другими бандитами в убийстве свыше 50 человек советских граждан. С целью удушения советских людей подсудимый Ленив всегда носил в кармане веревку.»

(Архівна кримінальна справа № 29 064).

Подібних прикладів з кримінальних справ минулих років на учасників ОУН-УПА можна навести досить багато.

Підрозділами «Служби безпеки» ОУН-УПА за вказівками керівників Центрального проводу періодично здійснювалися «чистки» рядів у низових ланках з метою виявлення і ліквідації ненадійних учасників і агентури органів НКВС-НКДБ. Особливо жорстокі були «чистки» в 1945–1946 роках, під час яких загинули сотні оунівців.

З наближенням фронту до західноукраїнських земель керівники ОУН підготували документ «Інструкції до виконання» (січень 1944 р.). У ньому, зокрема, зазначалося:

«У відношенні до німців:

— не допускати до збирання українського населення в його території (примусова евакуація, примусова мобілізація до війська і на роботи)», — використати фронтовий хаос для масової ліквідації ворожих елементів, що ними в першій мірі є:

а) організовані члени більшовицького підпілля,

б) партизанські загони,

в) активні симпатики більшовиків,

г) полонені москалі, що активізуються політично,

д) польський провідний боєздатний елемент, що стане вислужником нової совітської окупації.

Всі ліквідаційні акти проводити якнайбільше скритно»

(Арх. спр. №376, т. 28, арк. 34–37).

В «Інструкції» 1/44 ОУН від 11.08.1944 року під грифом «цілком таємно» даються конкретні вказівки, яку роботу необхідно здійснити «на территории, освободившейся от фронтовых действий и оставшейся в большевистском аду». Зокрема, пропонувалося:

«2. Ликвидация сексетов всеми допустимыми методами (расстрел, повешение и даже четвертование с запиской на груди: «За соучастную работу с НКВД»). но в этом надо придерживаться правды, ибо за невинные жертвы будут отвечать те, которые издадут приказ.

9. Вести борьбу против мобилизации в Красную Армию. от мобилизации следует предостеречь в первую очередь опытный военнообученный элемент. Поэтому надо отправлять в леса тех членов, которые расконспирированы.

13. К полякам установки и отношения остаются те же, что и до этого. Их следует считать соучастниками с красными, как и раньше.

...Инструкцию письменно не передавать, а после проработки уничтожить.

Слава Украине. Батий».

(Фонд 2, опис 69, пор. №1, т. 2, арк. 173–177. У справі копія виконана російською мовою).

Через відсутність конкретного обліку репресивних заходів, що здійснювались учасниками ОУН-УПА, та їх таємності, кількість загиблих в 1941–1943 рр. мирних громадян від рук оунівців встановити не виявилось можливим.

Терористичну діяльність бандерівців і створеної ними УПА засуджували навіть «мельниківці». Так, у їх листівці за листопад 1943 року зазначалося:

«Мужі і жінки України! Мужньо і невстрашимо ставте чоло всяким терористичним спробам звести до авантюри визвольну боротьбу! Організуйте всюди боївки української народної оборони і не давайте себе ограбити т.зв. «Українській Повстанчій Армії»... Дайте відсіч всяким спробам змарнувати безплідний партизанці свою кров, кров своїх синів і батьків! Велика мобілізація до УПА — це політичне і військове безглуздя...

Відсіч братовбивцям! Бандерівець, що стріляє українців, — це бандит і агент Москви, але не український революціонер!...» (Арх. спр. №376, т. 9, арк. 11).

У своєму відкритому зверненні «Ко всем членам руководства Организации украинских националистов под руководством Степана Бандеры», надрукованому в газеті УНРА «Оборона України», командувач УНРА Тарас Бульба — Боровець писав:

«Послать это открытое письмо меня заставила ваша работа в области, которая входит в такую стадию, когда до братоубийственной войны остаётся только шаг.

Об этом говорят ваши руководители. Они откровенно заявляют, что для достижения своей партийной диктатуры не остановятся перед тем, чтоб начать братоубийственную войну, если бы она стоила украинскому народу даже не сотни, миллионы жертв.

Исходя из этого, я разрешаю себе спросить вас, за что вы боретесь? За Украину или за ОУН? За Украинское государство или за диктатуру в этом государстве? За украинский народ или только за свою партию. (Збірник 1, арх. 403, арк. 13. У справі копія документа віддрукована російською мовою).

Після розгрому фашистської Німеччини керівники ОУН, які знаходилися на території Західної Німеччини, вживали активних заходів щодо налагодження контактів з представниками американського і англійського військового командування і відповідних спецслужб. Цей вибір оунівського керівництва, як видно з архівних матеріалів, пояснюється тим, що воно зробило ставку на третю світову війну між Англією і США з одного боку та СССР — з іншого, як умову виконання своїх планів. Так, у документі «Як розуміти концепцію власних сил у нашій національно-визвольній боротьбі» зазначено:

«Ми розцінюємо третю світову війну як можливість заіснування сприятливої нагоди здобути визволення, а не допоміжний чинник, який полегшить нам нашу визвольну боротьбу». (Арх. спр. №372, т. 11, арк. 14).

Ще в липні 1945 р. представники оунівської еміграції В.Мудрий, Рільницький і І.Гриньох двічі відвідали головну квартиру Ейзенхауера

і намагалися домовитися про умови, за яких націоналістична еміграція мала б отримати допомогу у боротьбі з СРСР. Переговори закінчились восени 1945 року. Їх результатом стало те, що американці і англійці погодилися надавати всебічну підтримку ОУН, одночасно запропонувавши всю діяльність проводити від імені УГВР. Це обумовлювалось тим, що ОУН скомпрометувала себе зв’язками з німцями. (Арх. спр. №372, т.42, арк. 326).