» » » » Василий Бережной - Архiтектурна фантазiя (на украинском языке)


Авторские права

Василий Бережной - Архiтектурна фантазiя (на украинском языке)

Здесь можно скачать бесплатно "Василий Бережной - Архiтектурна фантазiя (на украинском языке)" в формате fb2, epub, txt, doc, pdf. Жанр: Научная Фантастика. Так же Вы можете читать книгу онлайн без регистрации и SMS на сайте LibFox.Ru (ЛибФокс) или прочесть описание и ознакомиться с отзывами.
Рейтинг:
Название:
Архiтектурна фантазiя (на украинском языке)
Издательство:
неизвестно
Год:
неизвестен
ISBN:
нет данных
Скачать:

99Пожалуйста дождитесь своей очереди, идёт подготовка вашей ссылки для скачивания...

Скачивание начинается... Если скачивание не началось автоматически, пожалуйста нажмите на эту ссылку.

Вы автор?
Жалоба
Все книги на сайте размещаются его пользователями. Приносим свои глубочайшие извинения, если Ваша книга была опубликована без Вашего на то согласия.
Напишите нам, и мы в срочном порядке примем меры.

Как получить книгу?
Оплатили, но не знаете что делать дальше? Инструкция.

Описание книги "Архiтектурна фантазiя (на украинском языке)"

Описание и краткое содержание "Архiтектурна фантазiя (на украинском языке)" читать бесплатно онлайн.








- Це в нас така... така... У нас мало дiвчата.

- Що, матрiархат?

- Не розумiю.

- Матрiархат... ну, це коли мати, жiнка - всьому голова.- Єва поплескала себе по чолу, а в очах так i сяйнуло.

- Всьому голова, так. А на Землi?

- Ну... розповiм... згодом, - ухильно вiдповiла Єва. - А ти мусиш слухати мене. Я тут голова!

I Тао слухався - назбирав дров, розiклав на кам'яному козирку багаття, принiс iз рiчки води... Усе виконував, що б вона не загадала. Єву це тiшило, їй явно подобалось "головувати". Повечерявши, посiдали в проломi, звiсивши ноги вниз, дивилися, як iз-за лiсу сходить мiсяць,- велике, трохи надщерблене багряне коло. Не шелесне, а душу юнака сповнила урочиста беззвучна музика. Такого величного видовища па Фiлiї не буває, i вiн всотував, пив його жадiбними очима. "Юна Мати" теж сидiла, наче зачарована, стежила, як Мiсяць випливає на чистовид неба, потроху свiтлiючи i зменшуючись. "Що може дорiвнятись цiй живiй картинi природи? - думала, милуючись грою м'якого свiтла i примарних тiней.- Пензель? Голографiя? Та нiколи в свiтi! Твердять: мистецтво - це друга природа. Нi, голубчики, мистецтво i природа нероздiльнi. Як собi хочете, а менi до душi першоджерела, а не довiльнi копiї..."

"Яка прекрасна планета! - думав Тао. - Але що сталося з людством? Чому Єва про це мовчить?.. Хоча б швидше зв'язатися iз Стерничим, певне, вони там тривожаться..."

- Ну, як тобi ця небесна механiка?

Тао знизав плечима:

- Механiка?! О юна Мати! Казать "механiка" на таку... таку...

- Красу?

- Так, це жива краса!

Наша хитрунка аж усмiхнулась вiд задоволення: цей дивакуватий юнак витримав тест! Вiн так само, як i вона, сприймає дивовижу свiту... "Жива краса"! Гарно сказав. Тiкати не буду, порозумiємось.

Рештки стародавнього будинку, де вона знайшла собi притулок,- це був тiльки початок велетенського мiста, що, покинуте людьми, за якусь тисячу рокiв опинилося пiд землею. Там би вiн нiколи не знайшов її - в тих залах, переходах, коридорах, тунелях, ще й заблукав би... Єва зiтхнула, уявивши, як вiн без свiтильника мацає стiни. Нi, вона не дасть загинути своєму Адамовi... Вони тут оселяться удвох... Двоє на цiлий континент!

- Так ти, Адаме, справдi... той, за кого себе видаєш?

- Я -Тао.

- Не будь упертюхом. Ми ж домовились: ти - Адам. Потiм я розповiм цю красиву легенду, а зараз скажу тiльки, що Адам i Єва - двоє, пара... Докумекав?

Вирвала двi стеблинки:

- Оце пара. Адам i Єва.

Хлопець засмiявся:

- Двоє, пара! Двоє, пара!

- А тепер кажи свою казку.

Те, що розповiв, затинаючись, з трудом добираючи слова, Тао, справдi скидалося на казку. Нiбито багато тисяч рокiв тому могутня земна держава Атлантида послала в космос велику експедицiю, i, доки та експедицiя заглиблювалася у мiжзоряний простiр, на самiй Землi сталися катастрофiчнi подiї, мабуть, ядерна вiйна дощенту спустошила планету, знищила цивiлiзацiю. Загинула й сама Атлантида. Можливо, ця звiстка, а може, неполадки корабля змусили жменьку людей назавжди осiсти на планетi, яку вони назвали Фiлiєю. Та мрiя про свою праматiр-Землю нiколи не полишала їх i їхнiх нащадкiв. Один генiальний винахiдник, його далекий пращур Туо, сконструював апарат, на якому дiстався на Землю, але його переслiдували, наледве вирвався. Правда, за тяжкi поневiряння доля наприкiнцi ощасливила його: на Фiлiю Туо повернувся з коханою молодою Матiр'ю...

- А тепер ось i я маю премiю! - закiнчив свою розповiдь Тао i заглянув Євi в обличчя. - Так, юна Мати?

Єва загадково посмiхнулася:

- А може, навпаки...

Вiн спочатку не зрозумiв, та коли Єва пояснила, заплескав у долонi:

- Так, добре, я - премiя! Полетимо на Фiлiю...

Вона схилила голову, зиркнула спiдлоба:

- А може, навпаки...

- Знову навпаки?!

- Вiднинi все буде навпаки.

Ледь помiтна торжествуюча посмiшка торкнула їй губи, i коли б Тао знав земне малярство, то одразу впiзнав би усмiшку Джоконди,- оту саму, що назавжди захопила мистецтвознавцiв. Це саме сталося i з нашим прибульцем: та цнотлива, майже невловна усмiшка в одну мить наблизила хлопця до цiєї примхливої дiвчини, розкривши перед ним її єство. Цi двоє ще не сказали про своє почуття жодного слова, а воно вже пройняло їх, з'єднало, наповнило їм душi терпкою радiстю буття. Тао вiдчув себе на вершинi щастя. Розбурхана уява вже малювала картини завтрашньою дня. Ось вони вдвох причалюють до космiчного корабля. Розчулена Мати обнiмає їх, благословляє i тут же наказує Стерничому спрямувати корабель до Фiлiї. Ну, а там... Свято, суцiльне торжество! "На ловця i звiр бiжить... - думала Єва. - Вiн цiлком пiдходить на роль Адама - гарний, лагiдний. I як це добре, що в них там... слухаються жiнок!"

Мiсяць пiдбився досить високо, помiтно зменшився, багрянцю на ньому вже не було, надщерблений диск сяяв срiблом, а вони все сидiли, перемовляючись зовсiм не про те, про що думали, що звичайно буває помiж закоханими. Потiм Єва тихо заспiвала якусь давню пiсеньку. Слова були майже незрозумiлi для Тао, але голос, мотив проймали душу.

Вiд мого коха-а-ння

Не пi-i-деш нiку-у-ди.

Як посiю спiва-а-ночку,

Може, пiсня бу-у-де...

"Та що це зi мною? - стрепенувся хлопець. - На кораблi, певне, тривога, а я тут... Навiювання, як при вивченнi мови? Це виключено. Раз я про це подумав... Та й взагалi, сприйняття реальностi не порушене, мої дiї логiчнi, за винятком лише оцiєї... пасивностi".

Наважився торкнутись Євиного плеча:

- Мiй обов'язок - повiдомляти па орбiту. Передавач юна Мати...

Дiвчина пiдвела голову, наче прокинулась зi сну:

- Пошкодила, розбила, розтрощила, так?

- Так.

- Я ж не знала, з ким ти пiдтримуєш зв'язок.

- Тепер ходiмо до "Птицi". На орбiтi... вони...

- Турбуються, тривожаться, хвилюються.

- Так.

- Ти казав, Адаме, що на кораблi - Мати. Це твоя рiдна?

- Нi, ми всi називаємо - Мати. Вона... дає накази.

- Командує кораблем? Як скаже, так i робите?

- Так.

- Завжди?

- Так. Слово Матерi... сказать...

- Розумiю.

Єва замислилась, спохмурнiла. Як реагуватиме їхня Старша Мати, дiзнавшись про неї? I як поведеться Адам?

Дiвчину турбувала непевнiсть ситуацiї; увесь час, поки вони йшли нiчним садом, через гайки i росянi луки, розшукуючи "Птицю", тiльки й мiзкувала про це. "Старша Мати... Старша Мати... Цiкаво, яка вона собою? Що видатний розум - це безсумнiвно, iнакше їй не доручили б очолити космiчну експедицiю, а от... Певне, стара дiва..." На цю думку Єва усмiхнулась кривою усмiшкою. Ну що, справдi, їй до тiєї старої? Вiдправляться до своєї Фiлiї - ну й що ж? Враз Євi защемiло серце. Нi-нi, Адама вона не вiддасть!

Якось одразу висвiтлилось у душi: це ж той, на кого вона чекала усi свої шiстнадцять лiт, i ось їхнi життєвi лiнiї зiйшлися... Яка була самотнiсть досi! А тепер... Втратити його - пропаще життя. Але чого це вона так хвилюється? Ось зараз усе й вирiшиться, як тiльки вони дiйдуть до тiєї "Птицi", i буде саме так, як їй запраглося...

Стерничий переживав тяжкi години. Одно те, що його формула кривизни простору нагадувала дiряву сiтку, в якiй не можна було утримати реальний простiр, i з гiркотою доводилось визнавати, що всi цi хитросплетiння означають абстракцiю, тiнь. А друге - Тао. Чому не подає про себе жодної звiстки? Що з ним сталося? Сигнали маяка, встановленого на "Птицi", реєструються, а вiд нього ще не одержано нiякої iнформацiї. Старша Мати хвилюється, перепитує все частiше, нiби вiн не сповiстив би тiєї ж митi, коли б зв'язок вiдновився. О, знову на екранi її стурбоване обличчя:

- Нема?

- Нема.

Екран тьмянiє, i Стерничий стурбовано пригладжує п'ятiрнею свою рiденьку чуприну. Перебирає в пам'ятi формулу, думає про молодого дослiдника цiєї дивовижної планети, про Старшу Матiр, контролює сузiр'я приладiв i вiдганяє за обрiй пам'ятi спогад про далеку домiвку, який настирливо повертається назад, як хвиля на водi. Але зараз не час для спогадiв, на борту наелектризована тривогою атмосфера. Може, Штучний Розум щось пiдкаже про Тао?

Стерничий швидко складає завдання електронному помiчниковi, закодовує i вводить кiнчик стрiчки з металевим рубчиком у щiлину приймального пристрою. Апарат завуркотiв, нiби зрадiвши поживi, незабаром уся стрiчка зникла в його утробi, а за хвилину на екранi свiтилася вiдповiдь: "Iснує три можливостi: вийшов з ладу передавач, вийшов з ладу космонавт, вийшли з ладу передавач i космонавт. Кожна з цих можливостей має однаковi шанси реалiзуватися".

Невдоволено гмикнувши, Стерничий вимкнув ШаеРа, а тодi пробурчав на нього:

- Телепень...

Коли б ШаеР почув цi комплiменти, вiн, звичайно, визначив би ступiнь нервовостi Стерничого в цiй ситуацiї. Але вiн був вимкнений i не мiг навiть клiпнути своїми скляними очицями. Нервове збудження в Стерничого досягло, мабуть, найвищого рiвня, бо коли спалахнув екран зв'язку, вiн навiть перестав обмiрковувати своє рiвняння. Це ж "Птиця" нарештi обiзвалася!..

Миттю викликав командирську каюту, повiдомив Матерi:

- "Птиця" виходить на зв'язок!

- Увiмкнiть канал загальної комунiкацiї, - стримано сказала Мати, але вухо Стерничого вловило радiснi нотки. - Нехай увесь екiпаж...


На Facebook В Твиттере В Instagram В Одноклассниках Мы Вконтакте
Подписывайтесь на наши страницы в социальных сетях.
Будьте в курсе последних книжных новинок, комментируйте, обсуждайте. Мы ждём Вас!

Похожие книги на "Архiтектурна фантазiя (на украинском языке)"

Книги похожие на "Архiтектурна фантазiя (на украинском языке)" читать онлайн или скачать бесплатно полные версии.


Понравилась книга? Оставьте Ваш комментарий, поделитесь впечатлениями или расскажите друзьям

Все книги автора Василий Бережной

Василий Бережной - все книги автора в одном месте на сайте онлайн библиотеки LibFox.

Уважаемый посетитель, Вы зашли на сайт как незарегистрированный пользователь.
Мы рекомендуем Вам зарегистрироваться либо войти на сайт под своим именем.

Отзывы о "Василий Бережной - Архiтектурна фантазiя (на украинском языке)"

Отзывы читателей о книге "Архiтектурна фантазiя (на украинском языке)", комментарии и мнения людей о произведении.

А что Вы думаете о книге? Оставьте Ваш отзыв.